- 1 Вер 2026
- 1
Ім'я та прізвище: Уляна ДеВітт (Uliana DeWitt).
Дата народження: 14.03.1992, 34 роки.
Стать: Жіноча.
Фотографія:
Національність: Нідерландка з українським корінням по лінії обох батьків.
Сімейний статус: Заміжня. Чоловік, Станіслав Зелений (36 років), українець. Дітей поки немає: пара планує їх, але через велике робоче навантаження обох це відкладається. Батько, Пітер ДеВітт (61 рік), старший інженер порту в Роттердамі. Його мати, Галина, народилася на Львівщині й виїхала до Нідерландів ще в юності. Мати, Ольга ДеВітт (59 років), викладачка, донька українських емігрантів, які покинули країну в 1970-х. Є сестра-двійняшка Юліана, молодша за Уляну на три хвилини. Вона живе в Ізраїлі, тож сестри бачаться рідко й підтримують зв'язок дзвінками та листами. Коли вся родина збирається разом, готують вареники й борщ на нідерландський лад.
Рівень освіти: Вища. Бакалавр і магістр міжнародних відносин, після цього диплом лікаря та спеціалізація за напрямом «Терапія».
Зовнішній вигляд: Уляна має зріст 168 см і струнку, акуратну статуру. Волосся довге, пряме, золотисто-русяве, зазвичай розпущене з проділом посередині. Очі зелені, на обличчі є ластовиння, яке вона не приховує. На лівому передпліччі має татуювання у вигляді квітки-мандали, зроблене на згадку про першу гуманітарну місію. Носить тонкий ланцюжок із кулоном-серцем, який подарувала бабуся. У повсякденному житті Уляна обирає зручний, але охайний стиль smart casual. Їй до вподоби світлі та приглушені кольори: молочний, бежевий, пудровий, пастельно рожевий, карамельний. Вона не любить яскравих принтів і кричущих брендів, віддаючи перевагу якісним речам без логотипів. Взуття вибирає практичне: білі кеди чи кросівки, адже вона багато ходить пішки. Міські сукні й каблуки з'являються тільки на урочистих подіях і побаченнях із чоловіком. Вона не прихильниця аксесуарів, тому на ній можна побачити лише подарований бабусею кулон. Макіяж мінімальний: підкреслені очі тонкою стрілкою й природний відтінок на губах. Навіть у вихідні Уляна виглядає зібраною, адже звичка до дипломатичного етикету, здобута за роки місій, нікуди не поділася.
Дитинство: Уляна й Юліана народилися в Роттердамі, і Уляна з'явилася на світ першою, на три хвилини раніше. Удома говорили нідерландською та українською: мати вважала, що діти мусять розуміти, звідки їхні предки. Бабуся Галина розповідала про карпатські села й весняні обряди та співала колискові. Дівчатка були нерозлучні, мали власну мову жестів, але характерами різнилися: Юліана була вітряною й сміливою, Уляна обачною й відповідальною. Батько багато працював і рідко бував удома, тому Уляна дуже за ним сумувала. У вісім років вона зламала руку, впавши з велосипеда, і запам'ятала лікарку, яка не просто накладала гіпс, а розмовляла з нею як з дорослою. Тоді в голові дівчинки вперше з'явилася думка: «Я теж хочу так допомагати людям».
Юність: У школі Уляна була старанною, але надто самокритичною. Через перфекціонізм вона могла переписувати той самий твір по кілька разів і хвилювалася через кожну оцінку. У чотирнадцять років вона посварилася з найкращою подругою, бо та розповіла іншим її секрет. Дружбу не вдалося відновити, й Уляна довго не могла довіряти людям. Вона вчила мови, займалася плаванням і брала участь у шкільних дебатах. Захоплення міжнародними відносинами прийшло після літньої поїздки в Київ до родичів, де вона вперше побачила країну своїх предків.
Доросле життя: Уляна закінчила бакалаврат у Лейденському університеті, а згодом завершила магістратуру. Вона мріяла працювати в консульстві й навіть пройшла стажування в посольстві, але конкурс програла кандидатці з протекцією, як тоді їй здалося. Це був перший серйозний удар по самооцінці. Тоді їй запропонували стати помічницею Посла доброї волі, і вона погодилася «на рік», проте місії тривали довше. Вона працювала в зонах стихійних лих і конфліктів: розвозила допомогу, організовувала табори, перекладала на переговорах. Там Уляна зрозуміла, що без медичних знань вона лише спостерігач. Під час однієї з місій вона розгубилася над пораненою дитиною й не встигла вчасно допомогти. Дитину врятували інші, але Уляна довго не могла собі пробачити. Цей випадок став поворотним. Вона вступила до медичного університету й шість років навчалася, поєднуючи лекції з короткими виїздами в польові госпіталі. Було важко: безсонні ночі, борги за навчання й сумніви, чи не пізно змінювати життя. Мати щотижня телефонувала й повторювала: «Ти не запізнилася, ти йдеш своїм шляхом».
Диплом лікаря Уляна отримала у 2024 році, а потім пройшла інтернатуру з терапії. Під час навчання вона знову поїхала в Україну до родичів і в один прекрасний зоряний вечір познайомилася зі Станіславом Зеленим. Вони багато говорили й виявилось, що він теж розпочав свій шлях в медицині, а після її від'їзду не припиняли листуватися. Згодом Станіслав приїхав до неї, і за деякий час вони одружилися.
Сучасний етап життя: Нині Уляна живе в штаті Сан-Андреас разом із чоловіком і працює лікаркою-терапевтом. Вона вирішила осісти після років постійних поїздок і знайти місце, де можна пустити коріння. Приймає пацієнтів, веде консультації та допомагає новим мешканцям штату орієнтуватися в медичній системі. З чоловіком вони мріють про дітей, але через завантаженість обох справа поки не рухається, і це її тихо засмучує. У вільний час займається волонтерством, часто бере добровільні нічні зміни, старається розвиватись в сфері фермерства й вивчає місцеві звичаї. За характером вона уважна, терпляча й відповідальна, інколи бере на себе надто багато, але вміє вчасно просити про допомогу. Вона не терпить байдужості та брехні, й хоч в середині неї можуть вирувати емоції, але в конфліктах вона зберігає холодний розум, як навичив її батько. Поганою звичкою залишається працювати до виснаження, забувати про сон та їжу й відчувати гіпервідповідальність за події навколо неї.
Мрії та цілі: Уляна мріє відкрити власну клініку, де поєднуватимуться лікування, профілактика та навчання людей основам першої допомоги. Вона хоче створити благодійний фонд для допомоги тим, хто не може дозволити собі лікування. Найбільше вона прагне створити з чоловіком велику родину й знайти для цього час. Ще вона мріє, щоб сестра Юліана жила ближче, і колись разом із рідними повернутися в Україну.
Висновки: Історія Уляни показує, що шлях людини не завжди йде за планом, і невдачі можуть стати початком чогось більшого. Відмова в консульстві привела її до гуманітарної роботи, а та, у свою чергу, до медицини й до зустрічі з людиною, з якою вона створила сім'ю. Вона поєднує дипломатичну витримку, досвід міжнародних місій і лікарські навички, тому здатна знаходити спільну мову з різними людьми й допомагати їм у складних ситуаціях. У майбутньому вона прагне залишатися вірною своїм принципам і приносити користь суспільству.
Дата народження: 14.03.1992, 34 роки.
Стать: Жіноча.
Фотографія:
Національність: Нідерландка з українським корінням по лінії обох батьків.
Сімейний статус: Заміжня. Чоловік, Станіслав Зелений (36 років), українець. Дітей поки немає: пара планує їх, але через велике робоче навантаження обох це відкладається. Батько, Пітер ДеВітт (61 рік), старший інженер порту в Роттердамі. Його мати, Галина, народилася на Львівщині й виїхала до Нідерландів ще в юності. Мати, Ольга ДеВітт (59 років), викладачка, донька українських емігрантів, які покинули країну в 1970-х. Є сестра-двійняшка Юліана, молодша за Уляну на три хвилини. Вона живе в Ізраїлі, тож сестри бачаться рідко й підтримують зв'язок дзвінками та листами. Коли вся родина збирається разом, готують вареники й борщ на нідерландський лад.
Рівень освіти: Вища. Бакалавр і магістр міжнародних відносин, після цього диплом лікаря та спеціалізація за напрямом «Терапія».
Зовнішній вигляд: Уляна має зріст 168 см і струнку, акуратну статуру. Волосся довге, пряме, золотисто-русяве, зазвичай розпущене з проділом посередині. Очі зелені, на обличчі є ластовиння, яке вона не приховує. На лівому передпліччі має татуювання у вигляді квітки-мандали, зроблене на згадку про першу гуманітарну місію. Носить тонкий ланцюжок із кулоном-серцем, який подарувала бабуся. У повсякденному житті Уляна обирає зручний, але охайний стиль smart casual. Їй до вподоби світлі та приглушені кольори: молочний, бежевий, пудровий, пастельно рожевий, карамельний. Вона не любить яскравих принтів і кричущих брендів, віддаючи перевагу якісним речам без логотипів. Взуття вибирає практичне: білі кеди чи кросівки, адже вона багато ходить пішки. Міські сукні й каблуки з'являються тільки на урочистих подіях і побаченнях із чоловіком. Вона не прихильниця аксесуарів, тому на ній можна побачити лише подарований бабусею кулон. Макіяж мінімальний: підкреслені очі тонкою стрілкою й природний відтінок на губах. Навіть у вихідні Уляна виглядає зібраною, адже звичка до дипломатичного етикету, здобута за роки місій, нікуди не поділася.
Дитинство: Уляна й Юліана народилися в Роттердамі, і Уляна з'явилася на світ першою, на три хвилини раніше. Удома говорили нідерландською та українською: мати вважала, що діти мусять розуміти, звідки їхні предки. Бабуся Галина розповідала про карпатські села й весняні обряди та співала колискові. Дівчатка були нерозлучні, мали власну мову жестів, але характерами різнилися: Юліана була вітряною й сміливою, Уляна обачною й відповідальною. Батько багато працював і рідко бував удома, тому Уляна дуже за ним сумувала. У вісім років вона зламала руку, впавши з велосипеда, і запам'ятала лікарку, яка не просто накладала гіпс, а розмовляла з нею як з дорослою. Тоді в голові дівчинки вперше з'явилася думка: «Я теж хочу так допомагати людям».
Юність: У школі Уляна була старанною, але надто самокритичною. Через перфекціонізм вона могла переписувати той самий твір по кілька разів і хвилювалася через кожну оцінку. У чотирнадцять років вона посварилася з найкращою подругою, бо та розповіла іншим її секрет. Дружбу не вдалося відновити, й Уляна довго не могла довіряти людям. Вона вчила мови, займалася плаванням і брала участь у шкільних дебатах. Захоплення міжнародними відносинами прийшло після літньої поїздки в Київ до родичів, де вона вперше побачила країну своїх предків.
Доросле життя: Уляна закінчила бакалаврат у Лейденському університеті, а згодом завершила магістратуру. Вона мріяла працювати в консульстві й навіть пройшла стажування в посольстві, але конкурс програла кандидатці з протекцією, як тоді їй здалося. Це був перший серйозний удар по самооцінці. Тоді їй запропонували стати помічницею Посла доброї волі, і вона погодилася «на рік», проте місії тривали довше. Вона працювала в зонах стихійних лих і конфліктів: розвозила допомогу, організовувала табори, перекладала на переговорах. Там Уляна зрозуміла, що без медичних знань вона лише спостерігач. Під час однієї з місій вона розгубилася над пораненою дитиною й не встигла вчасно допомогти. Дитину врятували інші, але Уляна довго не могла собі пробачити. Цей випадок став поворотним. Вона вступила до медичного університету й шість років навчалася, поєднуючи лекції з короткими виїздами в польові госпіталі. Було важко: безсонні ночі, борги за навчання й сумніви, чи не пізно змінювати життя. Мати щотижня телефонувала й повторювала: «Ти не запізнилася, ти йдеш своїм шляхом».
Диплом лікаря Уляна отримала у 2024 році, а потім пройшла інтернатуру з терапії. Під час навчання вона знову поїхала в Україну до родичів і в один прекрасний зоряний вечір познайомилася зі Станіславом Зеленим. Вони багато говорили й виявилось, що він теж розпочав свій шлях в медицині, а після її від'їзду не припиняли листуватися. Згодом Станіслав приїхав до неї, і за деякий час вони одружилися.
Сучасний етап життя: Нині Уляна живе в штаті Сан-Андреас разом із чоловіком і працює лікаркою-терапевтом. Вона вирішила осісти після років постійних поїздок і знайти місце, де можна пустити коріння. Приймає пацієнтів, веде консультації та допомагає новим мешканцям штату орієнтуватися в медичній системі. З чоловіком вони мріють про дітей, але через завантаженість обох справа поки не рухається, і це її тихо засмучує. У вільний час займається волонтерством, часто бере добровільні нічні зміни, старається розвиватись в сфері фермерства й вивчає місцеві звичаї. За характером вона уважна, терпляча й відповідальна, інколи бере на себе надто багато, але вміє вчасно просити про допомогу. Вона не терпить байдужості та брехні, й хоч в середині неї можуть вирувати емоції, але в конфліктах вона зберігає холодний розум, як навичив її батько. Поганою звичкою залишається працювати до виснаження, забувати про сон та їжу й відчувати гіпервідповідальність за події навколо неї.
Мрії та цілі: Уляна мріє відкрити власну клініку, де поєднуватимуться лікування, профілактика та навчання людей основам першої допомоги. Вона хоче створити благодійний фонд для допомоги тим, хто не може дозволити собі лікування. Найбільше вона прагне створити з чоловіком велику родину й знайти для цього час. Ще вона мріє, щоб сестра Юліана жила ближче, і колись разом із рідними повернутися в Україну.
Висновки: Історія Уляни показує, що шлях людини не завжди йде за планом, і невдачі можуть стати початком чогось більшого. Відмова в консульстві привела її до гуманітарної роботи, а та, у свою чергу, до медицини й до зустрічі з людиною, з якою вона створила сім'ю. Вона поєднує дипломатичну витримку, досвід міжнародних місій і лікарські навички, тому здатна знаходити спільну мову з різними людьми й допомагати їм у складних ситуаціях. У майбутньому вона прагне залишатися вірною своїм принципам і приносити користь суспільству.
Останнє редагування:
