- 12 Жов 2024
- 111
(03.04.1987.) -Падаюче листя Сакури. Гарний суботній вечір. Що мене може турбувати? Вже нічого… Згадую цей день рівно рік тому, саме тоді я освідчився вперше їй у кохані. Це було вперше в моєму житті, якби я міг повернутись у минуле. Якби я міг…
Що може бути кращим ніж захоплюючі пригоди, романтика та нові виклики у житті? Я вважаю, нічого кращого і бути не може. Саме так проживає своє життя Рудой Тарас! Хто це такий? Це чоловік, який має за плечами багато досвіду, якого спіткало важке, але чудове життя, яким нині може спокійно насолоджуватись. Звісно до нового поклику фортуни, але давайте все по порядку, добре?
Знайомтеся, це Taras Rudoi! Народився він 10 грудня 1970-го року в Україні. Він син радянських емігрантів. В дитинстві був звичайною дитиною, який цікавився навколишнім світом, ходив у школу та любив щось робити своїми руками. Будь то саморобні літачки або будівлі з конструктора. Переломний момент в житті починається з еміграції його сім’ї до Японії. Бідна дитина, навіть школу не закінчила, а вже їде навіть не в інше місто, в іншу країну. Ці поді стають вирішальними для цього хлопчика. Тому, що, одного дня, він потрапляє в загадкову аварію з батьками, які в свою чергу були не простими робітниками, а кимось більшими, ніж звичайними емігрантами.
Але про це трохи пізніше, давайте повернемось до Тараса.
Втративши близьких людей, втрачає наснагу до життя. В спадщину йому залишається банківських рахунок та великий будинок у спальному районі Токіо. Він не є людиною соціальною, але в цілому має деяких друзів. Одною з них є Хіміцу, це дівчина з якою він познайомився майже одразу після приїзду в Японію. Вона наполовину українка, бо від матері їй дісталось українське коріння, а від батька отримала японські гени. Хіміцу мешкає поряд, тому після смерті батьків, вона доглядала за Тарасом і стала йому майже як сестра.
Проте і з нею, не все так однозначно. Ким працює її батько? Чи має вона якісь почуття до Тараса? Не біжіть попереду потяга, на всі ці питання ви отримаєте відповідь, але трохи пізніше.
(07.09.1987.) Випускний клас елітної японської школи.
Як зазвичай, Хіміцу прийшла до Тараса зранку приготувати сніданок та розбудити його, щоб піти разом до школи. Тарас давно перестав приділяти цьому увагу, для нього це вже стало звичайною річчю після смерті батьків.
На місці Тараса я цінував би піклування інших людей, проте як каже приказка: «Поки людина має щось, вона не цінує те, що має. Але вже коли втратить, починає замислюватися». Згодом ви зрозумієте чому я так кажу.
По дорозі вони зустрічають підлітків, які цькують невідому дівчини. Тарас вирішує заступитися за неї, вдаривши одного з дітей багатих та видатних людей Токіо. Цього ніхто не очікував, оскільки про дівчину ходили різні погані чутки. Та й набратися такої зухвалості мало не розв’язавши бійку. Прийшовши до класу, друг Кьоске розповідає, що це була дівчина Кагоме Івамура. Трохи згодом вони йдуть у їдальню, де на Тараса проливає сок Елі-сама. Вона є ВІП-персоною та королевою школи. Усі від неї в захваті, проте Тарасу вона на перший погляд здалася дуже неприємною людиною. Пізніше, коли вже день у школі підходив до логічного завершення, сталося те, чого ніхто не очікував. Перед останнім предметом за розкладом, класний керівник знайомить з новенькою у класі. Звати її Кетрін Вінтерс. Тарас був розгублений, та не знав що робити. В такому ж настрої він прийшов додому і знайшов лист, в якому було сказано про те, що життя його в небезпеці, за ним полюють дуже впливові люди, які пов’язані з його батьками.
Дівчина з минулого Тараса, та сама про яку він згадував на початку розповіді. Вона вчилася з нами 1,5 років тому, але з загадкових причин поїхала нічого не сказавши і тепер знову повернулася. Дуже дивно… Ви не знаходите? Все якось разом сталося, так багато запитань і так мало відповідей. Для чого Кетрін повернулася? Заради кого вона приїхала з Америки? Ці питання залишаються поки відкриті.
Дорогий читачу, я сподіваюсь тобі цікаво читати про початок пригод Тараса. Я познайомив тебе з основними героями цих подій, але згодом будуть з’являтися і нові персонажі з життя Тараса. Можеш починати будувати теорії на тему: «що буде далі?», «хто подобається Тарасу?» і т.і. А я поки буду продовжувати розповідати.
(08.09.1987-09.09.1987.) Наступного дня, Тараса зранку викликає директор. Він розповідає йому про те, як погано прогулювати школу і про інші нудні лекції, які стосуються поведінки. Проте він зустрів у кабінеті Елі Кобаяши. До речі, саме тоді він дізнався про її прізвище. ЇЇ дідусь тримає велику корпорацію, в якій працюють не тільки японці, а й люди з інших країн. Проте думки Тараса лише про Кетрін. Годинами він сидить та думає тільки про неї. Він вирішую піти після школи у бар де працює його знайомий. Не зважаючи на вік, він частенько наливає Тарасу його улюблений бокал хмільного. На жаль, саме в цей день він зустрічає тих, хто цькував Кагоме, де і отримує га
рних тумаків. Але Тарасу не соромно за це, хоче трохи боляче. Повернувшись в бар він зустрічає Кетрін, після розмови з якою розуміє, вона приїхала сюди через мати. Не через нас, або якісь почуття. Повернувшись додому у поганому настрої та повечерявши з Хіміцу, вирішує піти лягати спати. Але його підриває дзвінок на телефон, в якому на українській мові кажуть що Тарас в небезпеці. Прокинувшись, він вирішує прогуляти школу. Тарас знаходить стару записну книжку та починає телефонувати з метою хоча б щось дізнатись про роботу батька, але все марно. Трохи згодом, вийшовши на прогулянку помічає що за ним хтось слідкує, навіть коли він у дома.
-А може це вже параноя?
Саме з такою думки він йде у нічний бар щоб гарно випити та зняти напругу. Там зустрічає Елі яка виступає на сцені. В чудовому настрої повертається до хати і лягає спати. Проте знову просинається від телефонного дзвінка. Колега батька каже звернутися до людини, яка знає більше чим він.
(
10.09.1987.)І просинається Тарас з думками тільки про Кетрін. Повертаючись з їдальні у клас, натрапляє на бесіду Хіміцу і Кетрін. В самий розпал суперечки, до речі об’єктом якої був Тарас. Наш з вами необачний хлопчина вирішує підслухати, і майже себе видає. Але з неймовірною швидкістю йому вдається «взяти руки в ноги» і втекти з місця злочину, так і не дослухавши до кінця.
Хочу прояснити ситуацію з суперечкою. Хіміцу знайшла Кетрін і вони вирішили поговорити за Тараса. Хіміцу хотіла щоб Кетрін залишила в спокої Тараса, бо бачить як він сумує за Кетрін і не знаходить місця. Однак, Кетрін дівчина «з піднятою головою», вона не бажає нікому поступатися. Але дає змогу зрозуміти що до Тараса нічого не відчуває. Однак чи не приховує вона нічого? Тарас, у тебе життя під загрозою, а ти сумуєш по колишній. Отямся! Хоча я його розумію, молодий парубок, і дівчина яка розбила йому серце. Про що ще можна думати, коли вона повертається так само екстравагантно, як і зникла?
Після пробіжки, Тарас, все таки вирішує відсунити минуле на другий план, та піти додому і скуштувати смачну вечерю, яку приготує Хіміцу. Гарно закінчивши вечір, знову отримує дзвінок він колеги. Він розповідає про те, що ця людина померла і шукати її немає сенсу.
Хм… А як би Тарас пішов шукати відповіді на запитання. Я думаю історія повернулася б, іншим боком. Але то була б вже інша історія.
(11.09.1987-12.09.1987.) Зранку як завжди чекає Хіміцу, теплий та смачний сніданок і гарний настрій. Звісно якщо Тарас припинить думати про Кетрін. Виявилось сьогодні не цей день. Він знову сидів і думав про неї. Оскільки подружки не було в школі, Тарас вирішив сходити її пошукати на старій квартирі де раніше вона мешкала. Нікого не знайшовши, пішов додому і пізно ввечері ліг спати. Тарас частенько згадує, як познайомився з Хіміцу. Це сталося у 7 років. Коли сім’я Тараса переїхала у Японію, тоді, ще не знаючий японський, хлопчина і зустрів руду дівчину. Хіміцу гарний повар, вона вміє готувати багато японських і навіть декілька українських страв. Зробивши ранкові справи, Тарас залишається вдома. Куди через пару годин приходить Кетрін. Вона розповідає що покинула Тараса через матір, оскільки в неї така робота. Тарас звісно дуже обурений. Можна було б щось вигадати, якось вийти з ситуації, а не просто кидати його напризволяще. На піку діалогу Кетрін це все набридає, вона вирішить повалити парубка на ліжко та почне роздягатися. Звісно Тарас бовдур, але трохи глузду у нього є. Він зупинить Кетрін і в саме цей момент до них зайде Хіміцу у «гості», але нічого так і не побачить.
(13.09.1987.) Цей ранок Тарас проведе з Хіміцу і трохи згодом домовиться про зустріч з Кетрін. Обумовленим місцем був музикальний магазин.
Не скажу що Тарас був видатним гітаристом, проте йому подобалось це хобі. І займатись професіонально він став в більш зрілому віці, оскільки у молодості йому вистачало і тих пригод які були.
До речі, цей магазин, був місцем, де Тарас з Кетрін вперше поцілувались. Трохи прогулявшись, Кетрін запрошує Тараса до себе додому. Поки вона робила чай, Тарас побачив зошити на робочу столі. Впізнавши що це той самий почерк як з записки про небезпеку, Тараса кинуло в піт. Він не знав що робити і «пулею вилетів» з будинку. По старій звичці, Тарас йде у бар. Там зустрічає гарну білявку. Років 25. Наївно думаючи, що йому щось перепаде, на підпитку сідає до неї у машину. І дізнається, що цю білявку звуть Ірина Мостова. Вона не проста тендітна жіночка, а агент КДБ УРСР. Агент повідомить, що смерть батьків Тараса не була випадковою. Вони якось були пов’язані з корпорацією Кобаяши. Порадивши жити далі спокійним життям, вони будуть слідкувати за ним та за японськими агентами, які мають вийти з Тарасом на зв’язок.
Ось так сюжет. Ніби якийсь роман. І агенти, і кохання. А тепер я вам нагадаю, що розповідаю лише одну з багатьох пригод Тараса.
(14.09.1987-15.09.1987.) Також у Тараса є знайомий Майкл. Він з Америки. Як виявляється, його родина також пов’язана з корпорацією, але не так тісно. Ці розмови з Майклом наштовхнули Тараса врешті решт розповісти Хіміцу про шпигунів та подзвонити колезі батька Ічіносе. Там сказали що він зник декілька днів назад. Пізніше Тарас отримує від нього лист в якому йдеться про таємниче місце зустрічі. Ічіносе розповідає, що батьки Тараса працювали над таємним проектом, розголосили інформацію та загинули. Наступного вечора Тарас зустрічається з Кетрін. Дівчина зізнається в тому, що її мати повернулась в Японію для завдання, пов’язаних з ними та батьками Тараса.
(16.09.1987.) Тарас згадує як вперше побачив і познайомився з Кетрін. Це було у школі. З першого погляду вона запала йому у душу. У пошуках приводу для знайомства, Тарас спочатку пропонує допомогти з японською. Але Кетрін навіть не повела брівкою. Тарас не здавався і намагався різними шляхами здобути її визнання. Багато набігавшись, Кетрін почала проявляти деяку увагу до Тараса, та навіть свою зацікавленість у ньому. Через маленький проміжок часу почуття Тараса тільки збільшувалися, і він запропонував Кетрін стати його дівчиною. На диво, вона погодилась. Вони були непоганою парою, до того моменту як вона повернулася в Америку, залишивши тільки один лист. З важкими думками Тарас знову йде у бар напиватися. Там він зустрічає Саю, подружку Хіміцу. Вона звинувачує Тараса у безтактності, егоїзмі, самозакоханості та слабохарактерності по відношенню до Хіміцу.
Я згоден з Саю. Тарас багато часу витрачає на думки про Кетрін. Не може вирішити проблеми минулого, які тягнуться за ним і загрожують йому життю. Хіміцу, яка старається для нього з усіх сил. А він відноситься до неї як до предмета інтер’єру. Вважає, що «вся планета рухається навколо нього». Так не можна, і треба щось з цим робити.
Після розмови з Саю, він знову зустрічає Хіміцу у себе вдома. У них починається велика сварка, і Тарас на емоціях йде в найближчій клуб, де зустрічає Едуарда. Він допомагає Тарасу розібратись у любовному трикутнику та наставити на шлях істинний. Проте наш «Ромео» сильно напивається і Еду потрібно було нести Тараса додому на спині.
(17.09.1987-18.09.1987.) До обіду приходить Кетрін. Вона жартує над станом Тараса зранку і розповідає слова місіс Вінтерс (мати Кетрін), що Тарасу нічого не загрожує. Його все ще турбує сварка з Хіміцу. Парубок запрошує на прогулянку давню знайому, вибачається, гарно проводить час разом з нею. Мабуть їхні колишні конфлікти, і цей вирішились. Увечері він зустрічається з Майклом. Сім’я Майкла збирається покидати Японію через небезпеку, тому радить зробити те саме і Тарасу.
До речі, після розмови з Едом, Тарас визнав свою тупість. Наскільки погано ставився до Хіміцу, та взагалі які робив помилки у своєму житті. Саме тут починається кульмінація цієї пригоди. Тому намагайтеся нічого не проґавити.
Наступного дня Тарас після уроків йде у караоке разом з Хіміцу і Саю. Де дізнається, що Хіміцу їде в селище на два дні. Пізніше приходить Кагоме і розповідає про батька якого викрали. Це теж може бути пов’язане з батьками Тараса. Після цього Кеске, Тарас і Майкл зустрічаються, де Майк запитується, чи все закінчено між Кетрін і ним. Наштовхуючи на думку, що Кетрін подобається і Майклу також. Тарас це розуміє, і каже йому, що в них все ще є непорозуміння і все складно. Вночі, Тарас вирішує зробити сюрприз Хіміцу, і приїхати до неї в село. З тяжкою працею, все ж таки він приїжджає туди. На пам’ять знаходить будинок і чує, як біля вікна розмовляє батько Хіміцу з кимось по телефону. Підслухавши розмову, розуміє, що її батько працює на когось і весь цей час, він стежив за кожним кроком Тараса. І можливо Хіміцу в цьому йому допомагала. В шаленому шоці, Тарас покидає будинок.
(19.09.1987-20.09.1987.) Ледве діставшись міста на останні кошти. Тарас не встигає дійти до хати, як його б’ють по голові і він втрачає свідомість. Прокидається він у підвалі, де місіс Вінтерс починає допитувати його. Вона думає, що під час подорожі Тарас передав якісь докумети японській розвідці. Тут у Тараса починається складатися пазл у голові. Місіс Вінтерс, працює на ЦРУ, та повернулася до Японії саме через нього; батько Хіміцу, працює на японську розвідку, він все життя стежив за ним, і доповідав своєму керівництву. Помучивши хлопця декілька годин, мати Кетрін зрозуміла, що обміну ніякого не було, і відпустила. Дізнавшись про ситуацію з Тарасом, Кетрін приходе до нього. Вона вибачається за дії її матері, оскільки вона нічого не знала і не могла допомогти. Провівши з нею другу половину дня, Кетрін залишається у Тараса на ніч. Вже нічого не приховуючи, вони дають свободу своїм почуттям.
Ця ніч була тільки їх, і нікого більше. За стільки часу, тільки зараз, вони змогли присвятити один одному ці моменти. Багато часу минуло з їхніх теплих, та затишних годин один з одним. Вони на це заслуговували.
(21.09.1987.) Зранку приходить Хіміцу, бачить Тараса разом с Кетрін. Мовчки розвертається та покидає будинок. Прийшовши до тями, Кетрін полишає Тараса і йде по справам. Але Тарас помічає як вона перейшла дорогу та зайшла до Хіміцу. Після невеличкої бесіди Катерина покидає її будинок і йде до центру міста. Парубок вирішує прослідкувати за нею, але з минулого разу прокачати вміння шпигувати він так і не зміг. Тому його швидко помітили, і вже разом з Вінтерс, завітали до неї у гості. Як раз, там була мати Кетрін. Попивши у трьох кави в напруженій обстановці, Тарас йде додому. По дорозі його зустрічає Ірина Мостова та каже, щоб не вступав у різні авантюри. Бо може потім все обернутися дуже погано.
(22.09.1987-24.09.1987.) Хіміцу приходила до Тараса, наче нічого не сталося. Проте, це дико бісило Тараса і він наважився розказати про її шпигунство. Зав’язалась сварка. Потім завітала Кетрін і Хіміцу на емоціях розповіла про її таємницю. Вона вимушено покинула Тараса і при цьому, була вагітна від нього. Вона хотіла зберегти дитину, але через стрес і інші фактори, довелось покинути ці думки. Врешті решт, Кетрін починає плакати. Наступного дня, на свіжу голову Тарас все обміркував та поспілкувався на цю тему з Кетрін. Вони все вирішили і пообіцяли ніколи не брехати одне одному. Пізніше зустрічає Єлі з Кагоме. Після довгої, нудної та важкої розмови, Тарас знову йде у бар забити голову, та ні про що не думати.
(25.09.1987.) Не згадавши як опинився удома, Тарас знаходить записку від Кетрін. В ній йдеться про стосунки між ними, і заборону на пошуки самої Кетрін. Через годину прибігає місіс Вінтерс, у неї схожа записка. Це означає, що Кетрін або викрали, або вона втекла від усіх. Намагаючись відволіктися від думок, Тарас подорожує містом. І натрапляє на ресторан, де працює Кагоме. Побалакавши про її зниклого батька та Кетрін, збирається додому. Де підстерігає його агент КДБ. Вона розповість, що Кетрін викрала японська розвідка. Дуже сильно обурившись Тарас набирається сміливості і йде до Рюноске-сану(батька Хіміцу). Звісно все заперечивши, починається невеличка бійка. Де кожен залишився при своїй думці.
(27.09.1987-03.10.1987.) З моменту як Кетрін зникла. Хіміцу знов почала приходити до Тараса кожного дня. Планувавши подальші дії, Тарас ходив за порадою до місіс Вінтерс. Але ж та, тільки почала запевняти, що Кетрін поїхала до бабусі в Америку. Дивно, зовсім нещодавно, вона була в здивуванні від цієї ситуації як і Тарас. Також, при відсутності Кетрін, Тарас біля бару зустрів Майкла. Вони спілкувалися про Кетрін, де в кінці кінців ледве не влаштували гармидер. Зранку після бійки, Майкл дізнається про те, що Кетрін покидає школу. Незважаючи на подіі минулого дня, вони спільно придумати план наступних дій. Намагаючись підключити місіс Вінтерс у «план порятунку Кетрін», нічого не вийшло. Ніяких активний дій і намірів вона не проявляла. Коли ж, Тарас повертався увечері додому, то зустрів Елі у нетверезому стані. Допомігши їй знайти гаманець, вона розповіла, що чула про Кетрін від її дідуся. Або можливо це він наказав викрасти дівчинку. Разом з Майклом вони вирішують знайти Єлі якомога швидше. Відшукавши її на своєму концерті, Майк шантажує Єлі фотографіями, де вона купує наркотичні засоби. Єлі дізнається тільки те, що ї викрала японська розвідка. Збудувавши план наступних дій, Тарас повертається додому. Його чекає незнайомий хлопець з пістолетом. Він вимагає фото на яких знаходиться Єлі. Ті самі, якими Майкл шантажував. Але в останню мить його рятує батько Хіміцу. Як виявилось він також прийшов за цими фотографіями. Ледве забравши звідти ноги, Тарас переховується у місіс Вінтерс. Наступного дня, дивним чином Тараса знаходить Хіміцу. Вона принесла документи, які підтверджують шпигунство місіс Вінтерс за батьками тараса. Вінтерс проганяє обох з квартири. Хлопчині нічого не залишається, як уночі зустрітися з Майклом. Вони дізнаються, де тримають Кетрін, успішно визволяють її і утрьох ховаються до ранку в квартирі Майкла. Наступного дня, поки Майкл пішов по справах. Лунає дивний телефонний дзвінок, це була Єлі. Вона каже що Майкл не тільки вимагав відпустити Кетрін, а і прибрати Тараса як конкурента. Швидко прийнявши рішення тікати, вони зібрали речі і на останні грошові збереження, поселилися в готелі. На слідуючий день, по домовленості зустрічаються з місіс Вінтерс. Кетрін намагатиметься змусити матір вивезти її і Тараса з країни. В процесі діалогу, працівники японської розвідки і Рюноке-сан, власною персоною, оточують їх і везуть на допит. Прийнявши тяжку долю, мати Кетрін все ж зрозуміла. Наскільки недооцінювала свою доньку, як начхала на її емоції та почуття. І з надією виправити все те, що вона зробила. Погодилась залишитись у Японії та співпрацювати з їхнією розвідкою, в обмін на гарантії безпеки Тараса з Кетрін. Тобто зможуть полетіти в Америку і залишити Японію.
Єпілог
Ось так і закінчилися пригоди Тараса у Японії. Можна навіть сказати, що після прильоту до Америки почалося нове життя, доросле життя. На перший час, у них були гроші на витрати. Але потрібно було думати наперед, та починати заробляти вже самому. В Японії у Тараса був банківський рахунок, який поповнювався корпорацією. Не потрібно було думати: «як заробити гроші?», «як навчитися економити?». А тут, вже інша ситуація. Проблем з документами вони також не мали, але ж ніхто не знав що буде далі. Тарас вирішив почати нове життя, влаштувався на нову роботу і намагався жити з Кетрін новим життям.У нього було декілька варіантів: лікарня, мерія, або на лісопильці. Тарас обрав перший варіант. Це не вимагало багато знань, та й у лікарні добре навчали новому. Тому Тарас, швидко пристосувався до свого нового місця роботи. Одного вечора, вже після розпаду СРСР, Тарас працював у нічну зміну. Він виїхав на виклик до одно з міських пабів. Там почалася бійка і треба було надати першу медичну допомогу потерпілому. Коли Тарас доставив його до лікарні для обстеження, потерпілий намагався розпочати розмову з Тарасом на українській мові. Але наш лікар вже не вперше бачив таких людей у алкогольному сп'янініі і намагався не розпочинати бесіду, хоча спочатку здивувся його мовою. Наступного ранку, Тарас завітав до пацієнта для перевірки стану. Виявивши, що все гаразд, цікавість переборола Тараса і він запитався звідки пацієнт, і як опинився в Америці. Його звали Серхіо Маркіна. Він був родом з України. Його професія була військовий медик. Він приїхав до Америки для отримання нових знань, та здобуття новичок, які допоможуть його молодій країні почати розвиватися у сфері охорони здоров’я. Після знайомства, вони обмінялися контактами. Частенько зустрічалися після роботи, пили пиво і розмовляли на різні теми. Одного дня Серхіо сказав що має покидати Америку і їхати назад до України. Він запропонував Тарасу поїхати разом з ним, повернутись на свою батьківщину, в Україну. Це питання було дуже важким і далося дуже тяжко. Вони з Кетрін неодноразово обговорювали це питання. Оскільки у Тараса в Україні не було ні знайомих, родичів він не пам'ятає і не знає чи залишився хтось живий. Це майже означало починати все з чистої сторінки.
Порадившись із Кетрін, було вирішено, що повертатися до України — надто ризиковано. Їхнє життя вже пустило коріння в Америці. Залишитися означало стабільність, поступовий розвиток і можливість будувати майбутнє. Тарас вирішив не зупинятися на роботі в лікарні. Йому хотілося бути не лише корисним, а й відчувати, що він може впливати на події навколо. Саме тоді він звернув увагу на оголошення про набір до Шерифського департаменту. Спочатку сумнівався — мовний бар’єр, інша система, жорстка дисципліна. Але бажання довести самому собі, що зможе, переважило. Він пройшов підготовку, витримав усі випробування, здав іспити й почав працювати помічником шерифа. Спершу — звичайні патрулі, нічні чергування, реагування на виклики. Але поступово, завдяки відповідальності, рішучості та вмінню спілкуватися з людьми, Тарас став помітною фігурою у відомстві. Він вирізнявся тим, що завжди залишався спокійним і справедливим, навіть у найгарячіших ситуаціях. Через кілька років він отримав підвищення — став заступником шерифа. Його почали запрошувати на важливі зустрічі, стратегічні наради, а іноді навіть залучали до справ, які виходили за межі округу. Саме під час однієї з таких справ він познайомився з губернатором штату, колишнім генеральним прокурором. Той звернув увагу на аналітичний підхід Тараса, його послідовність і глибоке розуміння не лише законів, а й людської природи. За кілька місяців, коли в адміністрації губернатора звільнилася важлива посада — радника з питань безпеки та правопорядку, саме Тарасу запропонували її обійняти. Це було несподівано, але водночас — закономірно. Після недовгих вагань і підтримки Кетрін, Тарас погодився. Сьогодні Тарас — один із найближчих радників губернатора, відповідальний за координацію між правоохоронними органами, громадськістю й адміністрацією. Він часто виступає на форумах, ініціює програми безпеки, впроваджує нові підходи до роботи з молоддю та громадами мігрантів. Його шлях — від японського банківського рахунку до кабінету в капітолії штату — став прикладом для багатьох. Він часто згадує Серхіо і думає: «Можливо, якби я тоді повернувся до України, усе було б інакше. Але я залишився. І знайшов себе». А вдома на нього завжди чекає Кетрін. Тепер вона викладає в місцевому коледжі і завжди підтримує чоловіка в усіх починаннях. Їхнє нове життя — вже не просто американська мрія. Це — їхня власна історія.
Що може бути кращим ніж захоплюючі пригоди, романтика та нові виклики у житті? Я вважаю, нічого кращого і бути не може. Саме так проживає своє життя Рудой Тарас! Хто це такий? Це чоловік, який має за плечами багато досвіду, якого спіткало важке, але чудове життя, яким нині може спокійно насолоджуватись. Звісно до нового поклику фортуни, але давайте все по порядку, добре?
Знайомтеся, це Taras Rudoi! Народився він 10 грудня 1970-го року в Україні. Він син радянських емігрантів. В дитинстві був звичайною дитиною, який цікавився навколишнім світом, ходив у школу та любив щось робити своїми руками. Будь то саморобні літачки або будівлі з конструктора. Переломний момент в житті починається з еміграції його сім’ї до Японії. Бідна дитина, навіть школу не закінчила, а вже їде навіть не в інше місто, в іншу країну. Ці поді стають вирішальними для цього хлопчика. Тому, що, одного дня, він потрапляє в загадкову аварію з батьками, які в свою чергу були не простими робітниками, а кимось більшими, ніж звичайними емігрантами.
Але про це трохи пізніше, давайте повернемось до Тараса.
Втративши близьких людей, втрачає наснагу до життя. В спадщину йому залишається банківських рахунок та великий будинок у спальному районі Токіо. Він не є людиною соціальною, але в цілому має деяких друзів. Одною з них є Хіміцу, це дівчина з якою він познайомився майже одразу після приїзду в Японію. Вона наполовину українка, бо від матері їй дісталось українське коріння, а від батька отримала японські гени. Хіміцу мешкає поряд, тому після смерті батьків, вона доглядала за Тарасом і стала йому майже як сестра.
Проте і з нею, не все так однозначно. Ким працює її батько? Чи має вона якісь почуття до Тараса? Не біжіть попереду потяга, на всі ці питання ви отримаєте відповідь, але трохи пізніше.
(07.09.1987.) Випускний клас елітної японської школи.
Як зазвичай, Хіміцу прийшла до Тараса зранку приготувати сніданок та розбудити його, щоб піти разом до школи. Тарас давно перестав приділяти цьому увагу, для нього це вже стало звичайною річчю після смерті батьків.
На місці Тараса я цінував би піклування інших людей, проте як каже приказка: «Поки людина має щось, вона не цінує те, що має. Але вже коли втратить, починає замислюватися». Згодом ви зрозумієте чому я так кажу.
По дорозі вони зустрічають підлітків, які цькують невідому дівчини. Тарас вирішує заступитися за неї, вдаривши одного з дітей багатих та видатних людей Токіо. Цього ніхто не очікував, оскільки про дівчину ходили різні погані чутки. Та й набратися такої зухвалості мало не розв’язавши бійку. Прийшовши до класу, друг Кьоске розповідає, що це була дівчина Кагоме Івамура. Трохи згодом вони йдуть у їдальню, де на Тараса проливає сок Елі-сама. Вона є ВІП-персоною та королевою школи. Усі від неї в захваті, проте Тарасу вона на перший погляд здалася дуже неприємною людиною. Пізніше, коли вже день у школі підходив до логічного завершення, сталося те, чого ніхто не очікував. Перед останнім предметом за розкладом, класний керівник знайомить з новенькою у класі. Звати її Кетрін Вінтерс. Тарас був розгублений, та не знав що робити. В такому ж настрої він прийшов додому і знайшов лист, в якому було сказано про те, що життя його в небезпеці, за ним полюють дуже впливові люди, які пов’язані з його батьками.
Дівчина з минулого Тараса, та сама про яку він згадував на початку розповіді. Вона вчилася з нами 1,5 років тому, але з загадкових причин поїхала нічого не сказавши і тепер знову повернулася. Дуже дивно… Ви не знаходите? Все якось разом сталося, так багато запитань і так мало відповідей. Для чого Кетрін повернулася? Заради кого вона приїхала з Америки? Ці питання залишаються поки відкриті.
Дорогий читачу, я сподіваюсь тобі цікаво читати про початок пригод Тараса. Я познайомив тебе з основними героями цих подій, але згодом будуть з’являтися і нові персонажі з життя Тараса. Можеш починати будувати теорії на тему: «що буде далі?», «хто подобається Тарасу?» і т.і. А я поки буду продовжувати розповідати.
-А може це вже параноя?
Саме з такою думки він йде у нічний бар щоб гарно випити та зняти напругу. Там зустрічає Елі яка виступає на сцені. В чудовому настрої повертається до хати і лягає спати. Проте знову просинається від телефонного дзвінка. Колега батька каже звернутися до людини, яка знає більше чим він.
(
Хочу прояснити ситуацію з суперечкою. Хіміцу знайшла Кетрін і вони вирішили поговорити за Тараса. Хіміцу хотіла щоб Кетрін залишила в спокої Тараса, бо бачить як він сумує за Кетрін і не знаходить місця. Однак, Кетрін дівчина «з піднятою головою», вона не бажає нікому поступатися. Але дає змогу зрозуміти що до Тараса нічого не відчуває. Однак чи не приховує вона нічого? Тарас, у тебе життя під загрозою, а ти сумуєш по колишній. Отямся! Хоча я його розумію, молодий парубок, і дівчина яка розбила йому серце. Про що ще можна думати, коли вона повертається так само екстравагантно, як і зникла?
Після пробіжки, Тарас, все таки вирішує відсунити минуле на другий план, та піти додому і скуштувати смачну вечерю, яку приготує Хіміцу. Гарно закінчивши вечір, знову отримує дзвінок він колеги. Він розповідає про те, що ця людина померла і шукати її немає сенсу.
Хм… А як би Тарас пішов шукати відповіді на запитання. Я думаю історія повернулася б, іншим боком. Але то була б вже інша історія.
(11.09.1987-12.09.1987.) Зранку як завжди чекає Хіміцу, теплий та смачний сніданок і гарний настрій. Звісно якщо Тарас припинить думати про Кетрін. Виявилось сьогодні не цей день. Він знову сидів і думав про неї. Оскільки подружки не було в школі, Тарас вирішив сходити її пошукати на старій квартирі де раніше вона мешкала. Нікого не знайшовши, пішов додому і пізно ввечері ліг спати. Тарас частенько згадує, як познайомився з Хіміцу. Це сталося у 7 років. Коли сім’я Тараса переїхала у Японію, тоді, ще не знаючий японський, хлопчина і зустрів руду дівчину. Хіміцу гарний повар, вона вміє готувати багато японських і навіть декілька українських страв. Зробивши ранкові справи, Тарас залишається вдома. Куди через пару годин приходить Кетрін. Вона розповідає що покинула Тараса через матір, оскільки в неї така робота. Тарас звісно дуже обурений. Можна було б щось вигадати, якось вийти з ситуації, а не просто кидати його напризволяще. На піку діалогу Кетрін це все набридає, вона вирішить повалити парубка на ліжко та почне роздягатися. Звісно Тарас бовдур, але трохи глузду у нього є. Він зупинить Кетрін і в саме цей момент до них зайде Хіміцу у «гості», але нічого так і не побачить.
(13.09.1987.) Цей ранок Тарас проведе з Хіміцу і трохи згодом домовиться про зустріч з Кетрін. Обумовленим місцем був музикальний магазин.
Не скажу що Тарас був видатним гітаристом, проте йому подобалось це хобі. І займатись професіонально він став в більш зрілому віці, оскільки у молодості йому вистачало і тих пригод які були.
До речі, цей магазин, був місцем, де Тарас з Кетрін вперше поцілувались. Трохи прогулявшись, Кетрін запрошує Тараса до себе додому. Поки вона робила чай, Тарас побачив зошити на робочу столі. Впізнавши що це той самий почерк як з записки про небезпеку, Тараса кинуло в піт. Він не знав що робити і «пулею вилетів» з будинку. По старій звичці, Тарас йде у бар. Там зустрічає гарну білявку. Років 25. Наївно думаючи, що йому щось перепаде, на підпитку сідає до неї у машину. І дізнається, що цю білявку звуть Ірина Мостова. Вона не проста тендітна жіночка, а агент КДБ УРСР. Агент повідомить, що смерть батьків Тараса не була випадковою. Вони якось були пов’язані з корпорацією Кобаяши. Порадивши жити далі спокійним життям, вони будуть слідкувати за ним та за японськими агентами, які мають вийти з Тарасом на зв’язок.
Ось так сюжет. Ніби якийсь роман. І агенти, і кохання. А тепер я вам нагадаю, що розповідаю лише одну з багатьох пригод Тараса.
(14.09.1987-15.09.1987.) Також у Тараса є знайомий Майкл. Він з Америки. Як виявляється, його родина також пов’язана з корпорацією, але не так тісно. Ці розмови з Майклом наштовхнули Тараса врешті решт розповісти Хіміцу про шпигунів та подзвонити колезі батька Ічіносе. Там сказали що він зник декілька днів назад. Пізніше Тарас отримує від нього лист в якому йдеться про таємниче місце зустрічі. Ічіносе розповідає, що батьки Тараса працювали над таємним проектом, розголосили інформацію та загинули. Наступного вечора Тарас зустрічається з Кетрін. Дівчина зізнається в тому, що її мати повернулась в Японію для завдання, пов’язаних з ними та батьками Тараса.
Я згоден з Саю. Тарас багато часу витрачає на думки про Кетрін. Не може вирішити проблеми минулого, які тягнуться за ним і загрожують йому життю. Хіміцу, яка старається для нього з усіх сил. А він відноситься до неї як до предмета інтер’єру. Вважає, що «вся планета рухається навколо нього». Так не можна, і треба щось з цим робити.
Після розмови з Саю, він знову зустрічає Хіміцу у себе вдома. У них починається велика сварка, і Тарас на емоціях йде в найближчій клуб, де зустрічає Едуарда. Він допомагає Тарасу розібратись у любовному трикутнику та наставити на шлях істинний. Проте наш «Ромео» сильно напивається і Еду потрібно було нести Тараса додому на спині.
До речі, після розмови з Едом, Тарас визнав свою тупість. Наскільки погано ставився до Хіміцу, та взагалі які робив помилки у своєму житті. Саме тут починається кульмінація цієї пригоди. Тому намагайтеся нічого не проґавити.
Наступного дня Тарас після уроків йде у караоке разом з Хіміцу і Саю. Де дізнається, що Хіміцу їде в селище на два дні. Пізніше приходить Кагоме і розповідає про батька якого викрали. Це теж може бути пов’язане з батьками Тараса. Після цього Кеске, Тарас і Майкл зустрічаються, де Майк запитується, чи все закінчено між Кетрін і ним. Наштовхуючи на думку, що Кетрін подобається і Майклу також. Тарас це розуміє, і каже йому, що в них все ще є непорозуміння і все складно. Вночі, Тарас вирішує зробити сюрприз Хіміцу, і приїхати до неї в село. З тяжкою працею, все ж таки він приїжджає туди. На пам’ять знаходить будинок і чує, як біля вікна розмовляє батько Хіміцу з кимось по телефону. Підслухавши розмову, розуміє, що її батько працює на когось і весь цей час, він стежив за кожним кроком Тараса. І можливо Хіміцу в цьому йому допомагала. В шаленому шоці, Тарас покидає будинок.
(19.09.1987-20.09.1987.) Ледве діставшись міста на останні кошти. Тарас не встигає дійти до хати, як його б’ють по голові і він втрачає свідомість. Прокидається він у підвалі, де місіс Вінтерс починає допитувати його. Вона думає, що під час подорожі Тарас передав якісь докумети японській розвідці. Тут у Тараса починається складатися пазл у голові. Місіс Вінтерс, працює на ЦРУ, та повернулася до Японії саме через нього; батько Хіміцу, працює на японську розвідку, він все життя стежив за ним, і доповідав своєму керівництву. Помучивши хлопця декілька годин, мати Кетрін зрозуміла, що обміну ніякого не було, і відпустила. Дізнавшись про ситуацію з Тарасом, Кетрін приходе до нього. Вона вибачається за дії її матері, оскільки вона нічого не знала і не могла допомогти. Провівши з нею другу половину дня, Кетрін залишається у Тараса на ніч. Вже нічого не приховуючи, вони дають свободу своїм почуттям.
Ця ніч була тільки їх, і нікого більше. За стільки часу, тільки зараз, вони змогли присвятити один одному ці моменти. Багато часу минуло з їхніх теплих, та затишних годин один з одним. Вони на це заслуговували.
(22.09.1987-24.09.1987.) Хіміцу приходила до Тараса, наче нічого не сталося. Проте, це дико бісило Тараса і він наважився розказати про її шпигунство. Зав’язалась сварка. Потім завітала Кетрін і Хіміцу на емоціях розповіла про її таємницю. Вона вимушено покинула Тараса і при цьому, була вагітна від нього. Вона хотіла зберегти дитину, але через стрес і інші фактори, довелось покинути ці думки. Врешті решт, Кетрін починає плакати. Наступного дня, на свіжу голову Тарас все обміркував та поспілкувався на цю тему з Кетрін. Вони все вирішили і пообіцяли ніколи не брехати одне одному. Пізніше зустрічає Єлі з Кагоме. Після довгої, нудної та важкої розмови, Тарас знову йде у бар забити голову, та ні про що не думати.
(25.09.1987.) Не згадавши як опинився удома, Тарас знаходить записку від Кетрін. В ній йдеться про стосунки між ними, і заборону на пошуки самої Кетрін. Через годину прибігає місіс Вінтерс, у неї схожа записка. Це означає, що Кетрін або викрали, або вона втекла від усіх. Намагаючись відволіктися від думок, Тарас подорожує містом. І натрапляє на ресторан, де працює Кагоме. Побалакавши про її зниклого батька та Кетрін, збирається додому. Де підстерігає його агент КДБ. Вона розповість, що Кетрін викрала японська розвідка. Дуже сильно обурившись Тарас набирається сміливості і йде до Рюноске-сану(батька Хіміцу). Звісно все заперечивши, починається невеличка бійка. Де кожен залишився при своїй думці.
(27.09.1987-03.10.1987.) З моменту як Кетрін зникла. Хіміцу знов почала приходити до Тараса кожного дня. Планувавши подальші дії, Тарас ходив за порадою до місіс Вінтерс. Але ж та, тільки почала запевняти, що Кетрін поїхала до бабусі в Америку. Дивно, зовсім нещодавно, вона була в здивуванні від цієї ситуації як і Тарас. Також, при відсутності Кетрін, Тарас біля бару зустрів Майкла. Вони спілкувалися про Кетрін, де в кінці кінців ледве не влаштували гармидер. Зранку після бійки, Майкл дізнається про те, що Кетрін покидає школу. Незважаючи на подіі минулого дня, вони спільно придумати план наступних дій. Намагаючись підключити місіс Вінтерс у «план порятунку Кетрін», нічого не вийшло. Ніяких активний дій і намірів вона не проявляла. Коли ж, Тарас повертався увечері додому, то зустрів Елі у нетверезому стані. Допомігши їй знайти гаманець, вона розповіла, що чула про Кетрін від її дідуся. Або можливо це він наказав викрасти дівчинку. Разом з Майклом вони вирішують знайти Єлі якомога швидше. Відшукавши її на своєму концерті, Майк шантажує Єлі фотографіями, де вона купує наркотичні засоби. Єлі дізнається тільки те, що ї викрала японська розвідка. Збудувавши план наступних дій, Тарас повертається додому. Його чекає незнайомий хлопець з пістолетом. Він вимагає фото на яких знаходиться Єлі. Ті самі, якими Майкл шантажував. Але в останню мить його рятує батько Хіміцу. Як виявилось він також прийшов за цими фотографіями. Ледве забравши звідти ноги, Тарас переховується у місіс Вінтерс. Наступного дня, дивним чином Тараса знаходить Хіміцу. Вона принесла документи, які підтверджують шпигунство місіс Вінтерс за батьками тараса. Вінтерс проганяє обох з квартири. Хлопчині нічого не залишається, як уночі зустрітися з Майклом. Вони дізнаються, де тримають Кетрін, успішно визволяють її і утрьох ховаються до ранку в квартирі Майкла. Наступного дня, поки Майкл пішов по справах. Лунає дивний телефонний дзвінок, це була Єлі. Вона каже що Майкл не тільки вимагав відпустити Кетрін, а і прибрати Тараса як конкурента. Швидко прийнявши рішення тікати, вони зібрали речі і на останні грошові збереження, поселилися в готелі. На слідуючий день, по домовленості зустрічаються з місіс Вінтерс. Кетрін намагатиметься змусити матір вивезти її і Тараса з країни. В процесі діалогу, працівники японської розвідки і Рюноке-сан, власною персоною, оточують їх і везуть на допит. Прийнявши тяжку долю, мати Кетрін все ж зрозуміла. Наскільки недооцінювала свою доньку, як начхала на її емоції та почуття. І з надією виправити все те, що вона зробила. Погодилась залишитись у Японії та співпрацювати з їхнією розвідкою, в обмін на гарантії безпеки Тараса з Кетрін. Тобто зможуть полетіти в Америку і залишити Японію.
Єпілог
Ось так і закінчилися пригоди Тараса у Японії. Можна навіть сказати, що після прильоту до Америки почалося нове життя, доросле життя. На перший час, у них були гроші на витрати. Але потрібно було думати наперед, та починати заробляти вже самому. В Японії у Тараса був банківський рахунок, який поповнювався корпорацією. Не потрібно було думати: «як заробити гроші?», «як навчитися економити?». А тут, вже інша ситуація. Проблем з документами вони також не мали, але ж ніхто не знав що буде далі. Тарас вирішив почати нове життя, влаштувався на нову роботу і намагався жити з Кетрін новим життям.У нього було декілька варіантів: лікарня, мерія, або на лісопильці. Тарас обрав перший варіант. Це не вимагало багато знань, та й у лікарні добре навчали новому. Тому Тарас, швидко пристосувався до свого нового місця роботи. Одного вечора, вже після розпаду СРСР, Тарас працював у нічну зміну. Він виїхав на виклик до одно з міських пабів. Там почалася бійка і треба було надати першу медичну допомогу потерпілому. Коли Тарас доставив його до лікарні для обстеження, потерпілий намагався розпочати розмову з Тарасом на українській мові. Але наш лікар вже не вперше бачив таких людей у алкогольному сп'янініі і намагався не розпочинати бесіду, хоча спочатку здивувся його мовою. Наступного ранку, Тарас завітав до пацієнта для перевірки стану. Виявивши, що все гаразд, цікавість переборола Тараса і він запитався звідки пацієнт, і як опинився в Америці. Його звали Серхіо Маркіна. Він був родом з України. Його професія була військовий медик. Він приїхав до Америки для отримання нових знань, та здобуття новичок, які допоможуть його молодій країні почати розвиватися у сфері охорони здоров’я. Після знайомства, вони обмінялися контактами. Частенько зустрічалися після роботи, пили пиво і розмовляли на різні теми. Одного дня Серхіо сказав що має покидати Америку і їхати назад до України. Він запропонував Тарасу поїхати разом з ним, повернутись на свою батьківщину, в Україну. Це питання було дуже важким і далося дуже тяжко. Вони з Кетрін неодноразово обговорювали це питання. Оскільки у Тараса в Україні не було ні знайомих, родичів він не пам'ятає і не знає чи залишився хтось живий. Це майже означало починати все з чистої сторінки.
Порадившись із Кетрін, було вирішено, що повертатися до України — надто ризиковано. Їхнє життя вже пустило коріння в Америці. Залишитися означало стабільність, поступовий розвиток і можливість будувати майбутнє. Тарас вирішив не зупинятися на роботі в лікарні. Йому хотілося бути не лише корисним, а й відчувати, що він може впливати на події навколо. Саме тоді він звернув увагу на оголошення про набір до Шерифського департаменту. Спочатку сумнівався — мовний бар’єр, інша система, жорстка дисципліна. Але бажання довести самому собі, що зможе, переважило. Він пройшов підготовку, витримав усі випробування, здав іспити й почав працювати помічником шерифа. Спершу — звичайні патрулі, нічні чергування, реагування на виклики. Але поступово, завдяки відповідальності, рішучості та вмінню спілкуватися з людьми, Тарас став помітною фігурою у відомстві. Він вирізнявся тим, що завжди залишався спокійним і справедливим, навіть у найгарячіших ситуаціях. Через кілька років він отримав підвищення — став заступником шерифа. Його почали запрошувати на важливі зустрічі, стратегічні наради, а іноді навіть залучали до справ, які виходили за межі округу. Саме під час однієї з таких справ він познайомився з губернатором штату, колишнім генеральним прокурором. Той звернув увагу на аналітичний підхід Тараса, його послідовність і глибоке розуміння не лише законів, а й людської природи. За кілька місяців, коли в адміністрації губернатора звільнилася важлива посада — радника з питань безпеки та правопорядку, саме Тарасу запропонували її обійняти. Це було несподівано, але водночас — закономірно. Після недовгих вагань і підтримки Кетрін, Тарас погодився. Сьогодні Тарас — один із найближчих радників губернатора, відповідальний за координацію між правоохоронними органами, громадськістю й адміністрацією. Він часто виступає на форумах, ініціює програми безпеки, впроваджує нові підходи до роботи з молоддю та громадами мігрантів. Його шлях — від японського банківського рахунку до кабінету в капітолії штату — став прикладом для багатьох. Він часто згадує Серхіо і думає: «Можливо, якби я тоді повернувся до України, усе було б інакше. Але я залишився. І знайшов себе». А вдома на нього завжди чекає Кетрін. Тепер вона викладає в місцевому коледжі і завжди підтримує чоловіка в усіх починаннях. Їхнє нове життя — вже не просто американська мрія. Це — їхня власна історія.
Останнє редагування:
