- 26 Жов 2024
- 16
Глава 1. «Народження»
23 вересня 1996 року в невеликій сім’ї в місті Харкові народилася дивовижна дівчинка — Мія Моралес. Її мати була медиком, а батько — військовослужбовцем. Вони познайомилися у той момент, коли обом була потрібна допомога. У матері Мії було розбите серце через втрату власної матері. А батько Мії був поранений під час одного з тренувань. Його колеги заздрили йому, адже він швидко просувався кар’єрними сходами, отримував нові звання і ставав дедалі впливовішим.
Коли він потрапив до лікарні, його майбутня кохана приїхала допомогти. З тієї миті вони закохалися одне в одного…
Мія була не єдиною дитиною в сім’ї: у неї була старша сестра Євгенія, яка була лише на п’ять років старшою. Батьки дуже любили своїх доньок, балували їх і не уявляли життя без них. Як і всі діти, Мія ходила до садочка. А коли їй виповнилося шість років, вона пішла до школи. Вона обожнювала навчатися, завжди отримувала гарні оцінки.
Глава 2. «Юність»
Як вже зазначалося, Мія зробила важливий крок у своєму житті — пішла до першого класу. Вчителі хвалили її за старанність, адже вона була відмінницею. Водночас Мія захоплювалася спортом. Її батько навчав кількох прийомів і займався з нею. Вони весело проводили час. І це стало їй у пригоді.
У третьому класі один хлопчик закохався в неї. Але інша дівчинка, Марія, теж мала симпатію до нього. Вона почала ревнувати хлопця до Мії й часто проявляла неприязнь. Одного разу, коли клас пішов до їдальні, а в класі залишилися лише Марія та Мія, Марія підійшла й ударила Мію в живіт.
Мія: — Що ти робиш? Мені боляче!
Марія промовчала, але схопила її за волосся. Почалася бійка. Мія згадала прийоми, яким навчав її батько, і змогла дати відсіч.
Після інциденту батьки обох дівчат були викликані до директора. Мія чесно розповіла все, як було, і її батьки підтримали доньку.
Мія не зупинилася на цьому. Вона захотіла більшого. Мати запропонувала віддати її на карате, і батько підтримав. До одинадцятого класу Мія мала безліч нагород і навіть чорний пояс. Вона закінчила школу з відмінними оцінками, а вчителі плакали на випускному, адже Мія була гордістю школи.
У 2022 році розпочалася повномасштабна війна. Ту ніч вона пам’ятала дуже добре: о 03:58 пролунали вибухи. Сім’я змушена була спуститися до метро. На четвертий день батько підійшов до Мії:
— Доню, я мушу йти. Захищати вас і країну. Пам’ятай: я завжди буду поруч.
Родина плакала, обіймаючись востаннє перед його відходом…
Глава 3. «Доросле життя»
Минув час, а батько Мії воював. Вона ж вирішила вступити до Львівського державного університету внутрішніх справ, адже мріяла стати поліцейським.
Там у неї з’явилося багато друзів. Але на третьому курсі вона дізналася про страшну втрату: батька не стало.
Для Мії це був удар. Її найкращий друг Ростислав підтримав її, був поруч у найважчі моменти. Згодом їхня дружба переросла у щось більше.
Мія здала всі іспити на відмінно й закінчила університет із честю.
Глава 4. «Теперішній час»
Минуло багато років після випуску. Мія досягла всього, чого прагнула: вона отримала звання полковника Національної поліції у місті Дніпро й стала правою рукою генерала. Ростислав завжди був поруч. Вони пройшли крізь труднощі та щасливі моменти.
Цієї зими вони планували офіційно одружитися. У сім’ї Мії було все добре: сестра мала двох дітей, мати жила у затишному будиночку. Попри біль втрати батька, вони змогли вистояти.
Мія готова й надалі досягати нових вершин.
КІНЕЦЬ.
