Важливо ЕМS Hospital | Лекції для ЕMS

[Octavian]

​

У цій темі зібрані всі ключові лекції та інструкції, необхідні для підготовки та підвищення кваліфікації співробітників служби екстреної медичної допомоги.
Перелік тем:

• Дефібрилятор та правила використання;
• Офтальмологія;
• Перша Медична Допомога;
• Травматологія;
• Фармакологія;
• Хірургія;
• Види кровотечі методи їх зупинки;
• Клятва Гіппократа;
• Будова людського організму (основи анатомії, критичні органи);
• Основи стерильності та підготовки до операції;
• Основи анестезії та медичних препаратів;
• Хірургічні ризики та перша допомога в екстрених ситуаціях;
• Етика лікаря та правильна відігровка медичних дій;
• Знання стандартних процедур реанімації та першої допомоги для лікаря;
• Алгоритми надання першої медичної допомоги.

 

[Edward]

Дефібрилятор - медичний прилад, який застосовується для швидкої електроімпульсної терапії грубих порушень серцевого ритму. Запуск серця дефібрилятором відбувається за рахунок короткого високовольтного імпульсу, відповідного своїй частоті синусового ритму. При цьому відбувається повне скорочення міокарда, яке здатне відновити роботу серцевого м'яза.

За можливістю переміщати:
- Стаціонарні
- Портативні
За принципом роботи:
- Автоматичні
- Напівавтоматичні
- Ручні
За джерелом живлення:
- Мережеві
- Автономні
- Комбіновані
За набором можливостей:
- Побутові
- Професійні

- Джерело живлення (акумулятор);
- Зарядний пристрій;
- Блок живлення;

Перед тим, як подавати розряд, необхідно переконатися, що у потерпілого є пульс і дихання, оскільки в іншому випадку застосування дефібрилятора буде неефективно.

Перша дія при серцево-легеневій реанімації (СЛР) - стандартний непрямий масаж серця з частотою 100 натискань в хвилину. На кожні 15-20 натискань повинно проводитися 2-3 вдування повітря в легені.

Коли у пацієнта вдалося прощупати пульс і визначити дихання, можна приступати до роботи з дефібрилятором. Навколо місця, де буде проводитися реанімація, не повинно бути вологи.

Перед початком СЛР потерпілому оголюють груди. У чоловіків необхідно збрити волосся з грудей (зазвичай до автоматичних дефібриляторів додаються одноразові бритвені верстати). У жінок знімається бюстгальтер і прикраси, що носяться на шиї.
- Одноразові (пластинки) або багаторазові (прасування) електроди;
- Інтегрований дисплей (варіативно);
- Вбудований динамік для звукових підказок (варіативно).
- На моніторі пристрою відображаються дані кардіограми, показники артеріального тиску і пульсу.

Електроди розташовуються на грудях таким чином:
Перший праворуч в нижній третині грудини під ключицею;
Другий - по лівій середньо пахвовій лінії на рівні соска.

У пацієнтів з встановленим кардіостимулятором електроди ставлять не менш, ніж за 12 см від місця розташування кардіостимулятора.
Підвищити токопроводімость шкіри і знизити ймовірність опіків допомагає спеціальний медичний гель, що наноситься на електроди. Якщо під рукою його не виявилося, то на груди накладають марлеві серветки, змочені фізіологічним розчином, намагаючись притиснути їх якомога щільніше.

Після підготовки до проведення імпульсу виникає питання - коли включений дефібрилятор, скільки вольт подавати на початку і при наступних заходах, якщо вони будуть доцільні? Пристрій типу АВД самостійно зчитує показники серцевого ритму та видає розряд відповідної сили.

Ручний дефібрилятор, сила струму в якому виставляється оператором, повинен спочатку видати первинний розряд в 4000 В. При наступних спробах запустити серце показники збільшуються до 5000-7000 В.
Під час подачі розряду не можна торкатися тіла потерпілого і металевих частин ліжка або операційного столу, щоб не постраждав сам реаніматор. Штучна вентиляція легень у цей момент не проводиться, а всі, хто не бере участі в дефібриляції безпосередньо - відходять на деяку відстань.

 

[Edward]

Офтальмологія — це розділ медицини, який вивчає очні захворювання та розробляє методи їх діагностики, лікування та профілактики.

​

Лікар-офтальмолог уважно слухає скарги пацієнта на зір і потім проводить обстеження: перевіряє гостроту зору, внутрішньоочний тиск, очне дно. При необхідності рекомендує додаткові дослідження і консультації терапевта, невропатолога, ендокринолога. Потім призначає лікування. У деяких випадках підбирає пацієнтові окуляри, в інших призначає лікарську терапію.

– рефракційні порушення — далекозорість, короткозорість, астигматизм;
– аномалії у функціонуванні м’язів ока — косоокість, опущення верхньої повіки, незмикання; катаракта;
– глаукома;
– запальні процеси — кон’юнктивіт, блефарит, ячмінь тощо;
сухість ока;
– порушення сприйняття кольору та ін.

Блефарит - це захворювання, при якому запалюються повіки очей. Повіки стають червоними і товстішають. Причиною являються інфекції або дерматит (себорейна екзема).Основні симптоми: свербіж, почервоніння повік і печіння. Блефарит лікується накладенням теплого компресу на уражені ділянки очей і спеціальними краплями.

Контактний дерматит – це запалення шкіри повіки, поява сверблячки. Найчастіше виникає після застосування нового виду продукту (мила, косметики), внаслідок алергічної реакції. Усунення такого запалення має на увазі в першу чергу припинення взаємодії з подразником. Також проводиться місцеве лікування спеціальними примочками і мазями.

Кон’юнктивіт – це запалення кон’юнктиви внаслідок інфекції. При цьому відбувається розширення кровоносних судин в кон’юнктиві і вона починає червоніти. При кон’юнктивіті з’являється свербіж очей, злипаються повіки, в куточках очей скупчується гній. Після виявлення точної причини захворювання, лікується очними мазями і краплями.

Ячмінь – це гостре запалення сальної залози ока. Перша ознака ячменю – вузликове стовщення віка. Причиною ячменю стають ті ж бактерії, що і при блефариті. Лікування зазвичай полягає в накладенні теплого компресу кілька разів на день.

Глаукома – хвороба, яка ушкоджує зоровий нерв. Цей нерв страждає від підвищення тиску всередині ока, причиною якого є надмірне накопичення рідини. Ураження зорового нерва може призвести до втрати зору. Для лікування глаукоми застосовують ліки або виконують хірургічні операції.

Далекозорість (гіперметропія) – захворювання, для якого характерне порушення гостроти зору (при погляді на близько розташовані предмети) і постійне напруження очних м'язів.

Короткозо́рість або міопія — дефект зору, коли людина чітко бачить лише близько розташовані предмети, результат підвищеної заломлювальної сили оптичних середовищ ока (кришталика, рогівки) або надто великої довжини осі (при нормальній заломлювальній силі) очного яблука.

 

[Edward]

​

Перша Медична Допомога — комплекс невідкладних медичних заходів, які проводяться людині, що раптово захворіла або постраждала, на місці пригоди та під час її транспортування до медичного закладу.

​

1. Оглянути місце події та впевнитись у тому, що надання допомоги буде безпечним: забезпечити власну безпеку, а також безпеку потерпілого та людей навколо.

2. Оцінити стан постраждалого (свідомість, дихання, пульс).

3. Оцінити наявність критичних кровотеч та зупинити їх.

4. Забезпечити прохідність дихальних шляхів.

5. Якщо у постраждалого відсутні ознаки життя та немає критичної кровотечі (або ви вже її ліквідували) – розпочати серцево-легеневу реанімацію.

6. Перевести постраждалого у стабільне положення (на боці, обличчям до себе, рука під головою, нога зігнута в коліні), якщо не йдеться про підозру на травми хребта та кісток тазу і серцево-легенева реанімація була вдалою.

7. Не залишати постраждалого та контролювати стан його життєвих функцій до прибуття екстрених служб.

 

[Edward]

​

Травматологія — галузь медицини та підрозділ хірургії що вивчає травматичні пошкодження, хвороби, пов'язані з ними, а також розробляє засоби лікування й профілактики травм.

Травматолог – це лікар, який займається лікуванням механічних пошкоджень, опіків, хвороб та інших порушень опорно-рухового апарату. Крім цього травматолог проводить профілактику травм, артритів та артрозів.

Відвідати лікаря для проведення діагностичного обстеження організму, постановки точного діагнозу та призначення відповідного лікування необхідно за наявності таких патологічних станів, як:

• Гострі та хронічні хвороби, етіологія яких пов’язана з отриманням травм;
• Забої, що виникли внаслідок травм;
• Переломи кісток;
• Струс головного мозку;
• Вивихи та підвивихи суглобів;
• Надриви сухожилля, розриви та дисторсії зв’язок.

​

Турнікет - це затискання судин, повністю прибирає кровотечу. накладати можно максимум на 2 години.накладаються 30 см вище від поранення, не накладаємо на шию,якщо кровотеча в ребрі накладаємо оклюзійню пов’язку

МРТ (магнітно-резонансна томографія) –метод дослідження стану тканин та внутрішніх органів шляхом вивчення трьохвимірного зображення.

Рентген – метод неінвазивного обстеження внутрішніх органів та опорно-рухового апарату за допомогою високоенергетичного іонізуючого випромінювання з певною довгою хвилею.

Перелом кістки — повне або часткове порушення цілісності кістки в результаті механічної дії.

Вивих — порушення конгруентності суглобових поверхонь кісток, як з порушенням цілісності суглобової капсули, так і без порушення, під дією механічної сили (травми) або деструктивних процесів в суглобі (артрозів, артритів).

Струс — це механічний вплив на тканини, що приводить до порушення їх функціонального стану без явних анатомічних порушень.

Розтягнення — пошкодження тканин у результаті дії протилежно спрямованих сил, що не супроводжується порушенням їхньої анатомічної безперервності. Являє собою розтягнення зв'язок суглобового апарату або розрив і відрив зв'язок від місць кріплення. Також можливі відриви сухожилкових м'язів і безпосередні розриви м'язової тканини.

Розрив — пошкодження тканин у результаті дії протилежно спрямованих сил, з порушенням їхньої анатомічної безперервності

Синдром тривалого здавлення — своєрідний патологічний стан м'яких тканин після тривалого (2-4 години і більше) здавлення. Характерною особливістю є те, що після усунення здавлюючого об'єкта в кров масивно надходять токсичні продукти розпаду тканин, що й зумовлює тяжкість стану і клінічні прояви.

Забій — це закрите пошкодження тканин і органів без істотного порушення їх структури. Найчастіше пошкоджуються поверхнево розташовані тканини (шкіра, підшкірна клітковина, м'язи і окістя). Особливо страждають при сильному ударі м'які тканини, котрі придавлює в момент травми до кісток.

Рана — це порушення анатомічної цілісності покривних або внутрішніх тканин на всю їх товщину, а іноді також і внутрішніх органів, викликане механічним впливом. Відмінні ознаки: біль, кровотеча, зяяння.

 

[Edward]

​

Фармакол́огія — це наука про ліки та їхню дію на живий організм.

Загальні види фармакології:
- фармакокінетика;
- фармакодинаміка;
- лікарська токсикологія.

Фармакокінетика — розділ фармакології, який вивчає надходження, всмоктування, розподіл, перетворення лікарських засобів в організмі, виведення їх з організму, а також залежність ефективності та переносимості препаратів залежно від цих процесів.

Фармакодинаміка — розділ фармакології, що вивчає біохімічні ефекти і фізіологічні дії ліків на тіло людини, на мікроорганізми або паразитів, що знаходяться всередині тіла людини або зовні. Вона також вивчає механізми дії ліків, зв'язок між концентрацією лікарських речовин і досягнутою ними дією.

Лікарська токсикологія — наука, яка вивчає механiзми дiï на органiзм людини ЛП у токсичних і субтоксичних дозах, а також розробляє методи дiагностики, лікування та профiлактики отруєнь.

Основні препарати:
Знеболюючі таблетки: цитрамон, парацетамол, анальгін, ацетилсаліцилова кислота.
Від головного болю: цитрамон, парацетамол, спазмалгон, нурофен.
Від нежиттю: аугментин, амоксиклав, еритроміцин, фармазолін.
Від болю у животі: дротаверин, мезим форте, дуспаталін.
Від болю у горлі: гексорал, стрепсілс, декатилен.
Від алергії: діазолін, супрастин, цетрин, феністіл.
Від тиску: ферошпирон, лазикс, індапамід, гипотиазід.
Жарознижуючі засоби: ібупрофен, фармадол, нурофен, фаніган.

 

[Edward]

​

Хірургія — галузь медицини, яка вивчає патологічні стани та хвороби, що лікуються за допомогою оперативного (хірургічного) методу. Завданням хірургії є також ряд питань підготовки пацієнта до операції та ведення його в післяопераційному періоді.

Хірургічна операція, також хірургічне (операти́вне) втручання— комплекс дій над тканинами чи органами людини, які проводить лікар-хірург з лікувальною метою, а також для діагностики та корекції функцій організму, за допомогою різних способів роз'єднання та сполучання тканин із застосуванням знеболювання.

​

За метою хірургічного втручання:

–Лікувальні

Радикальні​

Мета — повністю усунути причину патологічного процесу (гастректомія при раці шлунка, холецистектомія при калькульозному холециститі). Радикальна операція не обов'язково є операцією по видаленню. Існує велика кількість реконструктивно-відновлювальних (пластичних) радикальних операцій, наприклад, пластика стравоходу при рубцевій стриктурі.

Паліативні​

Мета — частково усунути причину патологічного процесу, тим самим полегшуючи його перебіг. Виконуються, коли радикальна операція неможлива (холедохо-дуоденоанастомоз при раку головки підшлункової залози з метою ліквідації механічної жовтухи, що виникає при стисканні карциномою загального жовчного протоку (холедоха). В назві операції іноді вводиться пояснювальний термін, який характеризує її мету. Паліативна операція не завжди означає неможливість та безперспективність вилікування хворого (напр. при тетраді Фалло («синя» вада серця) після паліативної операції у немовлячому віці, є можливість радикальної хірургічної корекції у подальшому).

Діагностичні​

Проводяться з метою уточнення діагнозу, коли неінвазивні методи недостатньо інформативні. Наприклад, діагностична лапароскопія, пункційна біопсія печінки, резекційна біопсія лімфатичного вузла.

За невідкладністю:​

Екстрені. Проводяться негайно, після постановки попередньо діагнозу. Мета — врятування життя пацієнта. За екстреним показанням повинні виконуватися конікотомія при гострій непрохідності верхніх дихальних шляхів; пункція перикардиального мішка при гострій тампонаді серця.

Термінові. Проводяться у перші години надходження у стаціонар. Так, при постановці діагнозу «гострий апендицит» пацієнта потрібно прооперувати у перші 2 години після госпіталізації до хірургічного стаціонару.

Планові операції виконуються після повної предопераційної підготовки в той час, який зручно з лікувальних та організаційних міркувань. Це не означає, однак, що затримувати планову операцію можна на який завгодно термін, тому що необґрунтоване відстрочення операції веде до зниження її ефективності.

За ступенем інфікування тканин:​

чисті (планові первинні операції без розкриття просвіту порожнистих органів: герніотомія з герніопластикою (без ускладнення), резекція щитоподібної чи молочної залози та інші)

умовно чисті (первинні операції з розкриттям порожнистих органів в яких потенційно міститься патогенна мікрофлора: планова холецистектомія, планова екстирпація матки та інші; повторні операції з ймовірною інфекцією що «дрімає» (видалення «підозрілих» рубців, сером та інші))

брудні (контаміновані) (операції первинні чи повторні на органах що містять патологічну мікрофлору, яка не викликала гнійне запалення: ургентна холецистектомія, апендектомія деструктивно зміненого апендиксу)

забруднені (інфіковані) (операції в умовах гнійного запалення тканин, органів і систем: гнійний перитоніт, емпієма плеври чи жовчного міхура, видалення нирки при піогідронефрозі та інші)

За кількістю виконаних операцій:

Первинна (виконується вперше з приводу даного захворювання)

Повторна (найчастіше, виконується з приводу післяопераційного ускладнення)

Етапна (операції які виконуються послідовно з певним інтервалом для лікування однієї патології, коли одномоментна реалізація неможлива, наприклад через важкий стан пацієнта, використання технологій які неможливо одночасно застосувати, необхідність поступового формування результатів операції, яка опирається на попередній етап):

• одномоментна;
• двомоментна (двоетапна);
• багатоетапна.

За обсягом виконаних прийомів:​

Симультанні (тобто під час однієї операції виконуються декілька оперативних прийомів на різних органах — наприклад, апендектомія та вшивання кісти яєчника, виконані з апендектомічного доступу при апоплексії кісти яєчника, діагностованої інтраопераційно)

Розширені (виконання операції на двох та більше органах з приводу одного захворювання)



За об'ємом втручань, щодо органу:

Органозберігаючі

Органощадні



Особливі види: мініінвазивні (ендоскопічні операції під контролем ультразвукового, рентгенологічного обладнання; як підвид — ендоваскулярні).

мікрохірургічні (виконуються із застосуванням оптичних (збільшувальних) пристроїв).

​

Абдомінальна — розділ хірургії, що займається захворюваннями органів живота.

Ангіологія (судинна хірургія) — розділ хірургії, що вивчає захворювання кровоносних судин: артерій і вен.

Андрологія — більш вузька гілка урології, в якій розглядають проблеми чоловічих захворювань.

Гінекологія — розділ хірургії, що вивчає захворювання жіночої репродуктивної системи.

Нейрохірургія — займається питаннями діагностики, хірургічного лікування та реабілітації захворювань і пошкоджень центральної і периферичної нервової системи людини.

Кардіохірургія — галузь хірургії та кардіології, яка займається лікуванням захворювань серцево-судинної системи (вроджені вади серця, набуті вади серця, хірургія магістральних судин, ішемічна хвороба серця, кардіоміопатії, пухлини серця, аритмії серця та інші)

Офтальмохірургія — розділ хірургії, що займається хірургічною корекцією та захворюваннями зору.

Пластична хірургія — розділ хірургії, що займається операціями, спрямованими на усунення деформацій і дефектів органу, тканини або поверхні людського тіла чи корекції видимих фізіологічних змін.

Торакальна хірургія — розділ хірургії, що займається захворюваннями органів грудної клітки.
Щелепно-лицьова хірургія — розділ хірургії, що займається лікуванням захворювань області обличчя, щелеп, порожнини рота, голови та шиї.

Ендокринна хірургія — це розділ хірургії, що займається вивченням і хірургічним лікуванням захворювань органів ендокринної системи (щитовидної, паращитовидної, підшлункової, вилочкової, статевих залоз, а також гіпофіза і надниркових залоз). Цей напрямок хірургії об'єднує в собі сукупність проблем ендокринології та онкології, так як хірургічний етап лікування позбавляє пацієнта від гормонально-активного і / або пухлинного процесу.

 

[Edward]

​

Кровотеча — це витік крові з судин, спричинений їх ушкодженням. Небезпека кровотечі полягає в швидкій втраті об'єму циркулюючої крові, що може призвести до шоку або смерті.

Класифікація кровотечі​

1. За видом уражених судин:​

• Артеріальна кровотеча
  • Яскраво-червона кров.
  • Витікає струменем, часто пульсує.
  • Найнебезпечніша через швидку втрату крові.
• Венозна кровотеча
  • Темно-червона, витікає рівномірно, без пульсації.
  • Повільніша, але теж небезпечна.
• Капілярна кровотеча
  • Повільне, рівномірне витікання крові.
  • Найменш небезпечна, часто зупиняється самостійно.
• Змішана кровотеча
  • Спостерігається при складних ранах — ушкоджено кілька типів судин.

2. За місцем виходу крові:​

• Зовнішня кровотеча — видно на поверхні тіла.
• Внутрішня кровотеча — кров виливається у порожнини (черевну, грудну тощо), зовні не видно.
• Паренхіматозна — із внутрішніх органів (печінка, селезінка, нирки) — дуже рясна.

Ознаки значної крововтрати​

• Бліда шкіра, холодний піт
• Слабкий, частий пульс
• Зниження артеріального тиску
• Запаморочення, втрата свідомості
• Спрага, паніка, слабкість

1. Тимчасові методи першої допомоги:​

Артеріальна кровотеча​

• Прямий тиск на рану (стерильна серветка, бинт)
• Підняття кінцівки вище рівня серця
• Тиснуча пов'язка
• Пальцеве притискання артерії:
  • Сонна артерія — притискання до хребта
  • Плечова — до плечової кістки
  • Стегнова — до тазової кістки
• Накладання джгута (турнікета):
  • Вище місця кровотечі (на кінцівці)
  • Обов’язково зафіксувати час накладання
  • Не довше ніж на 1–2 години

Венозна кровотеча​

• Тиснуча пов’язка (часто достатньо)
• Підняти кінцівку
• Джгут рідко потрібен

Капілярна кровотеча​

• Часто зупиняється самостійно
• Обробка антисептиком, накладення пов’язки

2. Остаточні методи (медична допомога):​

• Хірургічна зупинка (перев’язка судин, коагуляція)
• Гемостатичні засоби (губки, порошки, серветки)
• Внутрішньовенне введення препаратів для стабілізації тиску
• Переливання крові чи плазми

Внутрішня кровотеча: дії​

• Людину покласти горизонтально
• Не давати їжу, питво
• Холод на зону травми
• Терміновий виклик швидкої допомоги
• Ніяких ліків чи рухів до приїзду медиків

Правила накладання джгута​

• Тільки на тканину або через одяг
• Не на суглоби!
• Підкласти записку з часом
• При довгому транспортуванні послаблювати кожні 30–60 хв

Ускладнення при неправильній зупинці кровотечі​

• Некроз тканин (від надмірного стиснення)
• Інфекції
• Тромбоз
• Втрата кінцівки або летальний випадок

 

[Edward]

Я засвідчую під присягою перед лікарями Аполлоном, Асклепієм, Гігієєю та Панацеєю,
беручи у свідки всіх богів та богинь, і відповідно до моїх здібностей та мого розуміння
Я урочисто присягаю присвятити своє життя служінню людству.
Я буду з повагою та вдячністю ставитися до своїх вчителів.
Я виконуватиму свій професійний обов’язок чесно й сумлінно,дотримуючись принципу: "Не зашкодь!"
Я обіцяю піклуватися про здоров’я пацієнта,зберігати лікарську таємницю та поважати гідність людини.
Я не дозволю, щоб переконання, релігія, національність,соціальний стан або інші чинники впливали на мої професійні рішення.
Я докладатиму всіх зусиль, щоб підтримувати та розвивати свої знанняі передавати їх наступним поколінням лікарів.
Я даватиму клятву не для слави, а з чистою совістю.

 

[Edward]

Анатомія – це наука про будову людського тіла. Вона включає кісткову, м’язову, нервову, судинну та органну системи.

Основні критичні органи:
Серце – забезпечує кровообіг; зупинка серця може призвести до смерті за 3-5 хвилин.
Легені – відповідають за дихання; їх пошкодження може спричинити дихальну недостатність.
Головний мозок – контролює всі функції організму; пошкодження призводять до коми або смерті.
Печінка – виконує функції очищення крові; сильна кровотеча в цій області небезпечна.
Нирки – відповідають за фільтрацію крові та підтримку водно-сольового балансу.
Шлунково-кишковий тракт – пошкодження можуть спричинити внутрішню кровотечу.

Важливо! При проведенні операцій необхідно розуміти, де знаходяться ці органи, щоб не завдати пацієнту фатальних ушкоджень.

 

[Edward]

Будь-яка хірургічна операція має проходити в стерильних умовах, щоб запобігти інфекціям.

Підготовка хірурга:
Миття рук спеціальним антисептичним розчином.
Надягання стерильних рукавичок, маски, шапочки та халата.
Обробка операційного поля антисептиком.

Інструменти:
Скальпель – для розрізу тканин.
Пінцети та затискачі – для зупинки кровотечі.
Голка та нитка – для ушивання ран.
Дренаж – для виведення рідини з рани.

Важливо! Перед початком операції необхідно перевірити стерильність усіх інструментів.

 

[Edward]

Анестезія потрібна для знеболювання під час операції. Вона буває двох видів:

Місцева анестезія (для невеликих операцій)
Новокаїн, лідокаїн – блокують чутливість у певній області.

Загальна анестезія (для складних операцій)
Вводиться внутрішньовенно або через дихальну систему.
Використовується пропофол, кетамін, ізофлуран.

Медичні препарати, що можуть знадобитися:
Адреналін – для зупинки кровотечі.
Антибіотики – для запобігання інфекціям.
Фізіологічний розчин – для підтримки рівня рідини в організмі.

Важливо! Неправильний вибір або передозування анестезії може призвести до летального наслідку.

 

[Edward]

Будь-яке оперативне втручання пов’язане з ризиками.

Можливі ускладнення:
Сильна кровотеча
Алергічна реакція на анестезію
Інфекція
Втрата свідомості через больовий шок

Як діяти в екстреній ситуації:
Якщо кровотеча сильна:

/me накладає затискач на кровоточиву судину
/do Кровотеча тимчасово зупинена

Якщо зупинка серця:

/me проводить непрямий масаж серця
/do Пацієнт починає дихати

Якщо пацієнт втратив свідомість:

/me вводить розчин адреналіну
/do Тиск починає підніматися

Важливо! При критичних ситуаціях діяти швидко та точно, використовуючи /me та /do.

 

[Edward]

Хірург повинен дотримуватись етичних принципів та не порушувати RP-сценарій.

Основні принципи етики:
Не завдавати шкоди пацієнту без вагомої причини.
Дотримуватись професійної поведінки (не грубіянити, не жартувати під час операції).
Поважати інших лікарів та пацієнтів.

Правильна відігровка:
НЕПРАВИЛЬНО:

/me розрізав живіт і все зробив
/do Пацієнт одужав

ПРАВИЛЬНО:

/me акуратно робить розріз скальпелем
/do Розріз глибиною 3 см, кровотеча незначна
/me знаходить місце ушкодження органа та починає його зшивати
/do Кровотеча зупинена, орган функціонує стабільно

 

[Edward]

Вступ​

Реанімаційні заходи та надання першої медичної допомоги є базовими навичками для кожного лікаря, незалежно від його спеціалізації. Вчасно проведені дії можуть врятувати життя пацієнта до прибуття спеціалізованої медичної допомоги.

1. Основи серцево-легеневої реанімації (СЛР)​

СЛР проводиться при клінічній смерті пацієнта (зупинка серця та дихання).

1.1. Послідовність дій при СЛР (BLS – Basic Life Support)​

1. Оцінка безпеки місця події – переконатися, що лікар та пацієнт у безпечному середовищі.
2. Перевірка свідомості пацієнта – голосовий та тактильний стимул.
3. Перевірка дихання та пульсу(протягом 10 секунд):
   
   • Немає пульсу на сонній артерії та дихання → негайно почати СЛР.
   • Якщо є лише зупинка дихання – розпочати штучну вентиляцію.
4. Виклик бригади екстреної медичної допомоги (якщо немає доступу до дефібрилятора).
5. Розпочати компресії грудної клітки:
   
   • Глибина компресії: 5-6 см.
   • Частота: 100-120 натискань за хвилину.
   • Співвідношення компресій до вдихів: 30:2 (якщо немає інтубації).
6. Використання дефібрилятора (AED або ручного дефібрилятора)при наявності:
   
   • Аналіз серцевого ритму.
   • Виконання дефібриляції за показами (фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія без пульсу).

1.2. Просунута серцево-легенева реанімація (ACLS – Advanced Cardiovascular Life Support)​

• Інтубація трахеї або застосування надглоткових пристроїв.
• Моніторинг серцевого ритму та використання дефібриляції відповідно до алгоритму ACLS.
• Адреналін 1 мг кожні 3-5 хвилин (за потреби).
• Аміодарон 300 мг після третьої дефібриляції при рефрактерній фібриляції шлуночків.

2. Надання першої медичної допомоги у критичних ситуаціях​

2.1. Анафілаксія​

1. Адреналін 0,3-0,5 мг в/м негайно.
2. Оксигенотерапія та інфузійна терапія (500-1000 мл кристалоїдів).
3. Антигістамінні препарати та глюкокортикоїди (дексаметазон, метилпреднізолон).
4. Контроль стану пацієнта – можливість розвитку анафілактичного шоку.

2.2. Гіпоглікемія​

1. Перевірка рівня глюкози в крові.
2. Якщо пацієнт у свідомості – дати 15-20 г швидких вуглеводів (глюкоза, солодкий сік).
3. При втраті свідомості – в/в глюкоза 40% 20-40 мл або глюкагон 1 мг в/м.

2.3. Гострий інфаркт міокарда (ГІМ)​

1. Виклик екстреної допомоги та оцінка стану.
2. Оксигенотерапія (при SpO₂ < 94%).
3. Нітрогліцерин 0,3-0,6 мг під язик (при відсутності гіпотензії).
4. Аспірин 160-325 мг розжувати.
5. Морфін 2-4 мг в/в (за необхідності купірування болю).
6. Тромболітична терапія або невідкладна ангіопластика у спеціалізованому відділенні.

2.4. Гострий інсульт​

1. FAST-тест (Face, Arms, Speech, Time) для швидкої діагностики.
2. Виклик невідкладної допомоги.
3. Контроль тиску – уникати різких змін АТ.
4. Оксигенотерапія, підтримка рівня глюкози.
5. Швидка госпіталізація в спеціалізований центр для визначення можливості тромболізису.

3. Висновки та рекомендації​

1. Лікар має чітко володіти алгоритмами СЛР та вміти користуватися дефібрилятором.
2. Швидка діагностика критичних станів – запорука ефективного лікування.
3. Регулярне тренування навичок першої допомоги є важливим для професійної діяльності.

Спойлер: Спойлер

Пам'ятайте: час – вирішальний фактор у порятунку життя. Навички реанімації та надання невідкладної допомоги повинні бути відпрацьовані до автоматизму.

 

[Edward]

Алгоритм надання допомоги:

1. Оцінка безпеки місця події.
2. Первинний огляд постраждалого (оцінка свідомості, дихання, пульсу).
3. Контроль життєво небезпечних станів (зупинка критичних кровотеч, забезпечення прохідності дихальних шляхів).
4. Серцево-легенева реанімація (при відсутності ознак життя).
5. Стабілізація стану та передача пацієнта екстреним службам.

Рівні медичної допомоги:

• Перша допомога – базові заходи без медичних знань.
• Долікарська допомога – кваліфікована допомога медичного персоналу.
• Лікарська допомога – медична допомога з використанням спеціального обладнання та медикаментів.
  
  
  
  Спойлер: Відігровки

  • /me наближається до місця події, уважно оцінюючи ситуацію.
  • /do на землі лежить чоловік, помітні сліди крові, дихання нерівномірне.
  • /me нахиляється, перевіряє пульс, легенько торкається плеча постраждалого.
  • /do пацієнт ледь реагує, пальці злегка рухаються.
  • /me активує рацію, викликає екстрені служби, починає надавати першу допомогу.
  • /do через кілька хвилин чути сирену швидкої допомоги, бригада прибуває на місце.

Епілепсія​

Клінічні прояви:

• Генералізовані тоніко-клонічні судоми.
• Закочування очей, гіперсалівація, піна з рота.
• Порушення свідомості, тимчасова постіктальна сплутаність.

Тактика надання допомоги:

1. Захистити голову пацієнта від ударів.
2. Забезпечити прохідність дихальних шляхів, повернути пацієнта на бік.
3. Контроль тривалості нападу (>5 хв – викликати швидку допомогу).
4. Після нападу – оцінити свідомість, при необхідності транспортувати в стаціонар.
   
   
   Спойлер: Відігровки

   • /me помічає, як людина раптово падає та починає судомити.
   • /do пацієнт неконтрольовано смикається, з рота виходить піна.
   • /me швидко прибирає предмети, що можуть становити небезпеку, кладе щось м’яке під голову.
   • /do судоми не припиняються вже понад 5 хвилин.
   • /me викликає швидку допомогу, уважно стежить за станом пацієнта.
   • /do після нападу пацієнт важко дихає, поступово приходить до тями, виглядає дезорієнтованим.

Кровотечі​

Класифікація:

• Артеріальна – інтенсивна, пульсуюча, яскраво-червона кров.
• Венозна – рівномірний потік темно-червоної крові.
• Капілярна – поверхнева, незначна кровотеча.

Зупинка кровотечі:

1. Прямий тиск на рану.
2. Використання гемостатичних засобів.
3. Накладання джгута (при артеріальній кровотечі, контроль часу накладання).
4. Швидка евакуація пацієнта.
   
   
   Спойлер: Відігровки

   1. /me швидко витягує бинт, притискає рану, накладає первинну пов’язку.
   2. /do кров не зупиняється, потрібно використовувати джгут.
   3. /me правильно розміщує джгут вище місця поранення, фіксує час накладання.
   4. /do кровотеча зменшується, але пацієнт починає відчувати слабкість.
   5. /me підтримує пацієнта, допомагає йому сісти, готує до транспортування в лікарню.

Інсульт та інфаркт​

Інсульт (гостре порушення мозкового кровообігу):

• Геморагічний (крововилив у мозок).
• Ішемічний (закупорка судини тромбом).

Основні симптоми:

• Асиметрія обличчя, слабкість у кінцівках, порушення мовлення.
• Порушення координації, сплутаність свідомості.

Дії:

1. Покласти пацієнта, голову трохи підняти.
2. Контролювати життєві функції, викликати швидку допомогу.
3. Відстежувати рівень свідомості та дихання.

Інфаркт міокарда (гостра ішемія серцевого м’яза):

• Біль у грудях >20 хв, що не проходить після нітрогліцерину.
• Відчуття стискання, задишка, холодний піт.

Дії:

1. Надати хворому положення напівсидячи.
2. Дати аспірин та нітрогліцерин (при відсутності протипоказань).
3. Викликати швидку допомогу.
   
   
   Спойлер: Відігровки

   Дії при інсульті:
   

   1. /me звертає увагу на чоловіка, що виглядає дезорієнтованим, тримається за голову.
   2. /do пацієнт намагається щось сказати, але вимова спотворена, права рука не піднімається.
   3. /me кладе пацієнта у напівсидяче положення, викликає швидку допомогу.
   4. /do пацієнт слабшає, асиметрія обличчя стає помітнішою.
   5. /me контролює життєві показники, забезпечує доступ кисню.Дії при інфаркті:
      Дії при інфаркті:
   6. /me підходить до чоловіка, що тримається за груди та важко дихає.
   7. /do пацієнт скаржиться на біль у грудях, віддає в ліву руку.
   8. /me дає йому нітрогліцерин під язик, уважно стежить за реакцією.
   9. /do біль не минає, пацієнт починає втрачати свідомість.
   10. /me викликає швидку допомогу, розпочинає серцево-легеневу реанімацію.

Опіки та обмороження​

Опіки – ступені ураження:

• I ступінь – гіперемія, набряк.
• II ступінь – пухирі, біль.
• III-IV ступінь – некроз тканин.

Надання допомоги:

1. Охолодження ураженої ділянки.
2. Стерильна пов’язка, знеболення.
3. Госпіталізація при опіках >10% площі тіла.

Обмороження – стадії:

• Легке (почервоніння, набряк).
• Середнє (пухирі, втрата чутливості).
• Важке (некроз, глибокі ураження).

Дії:

1. Перемістити в тепле місце, зігріти поступово.
2. Не розтирати уражені ділянки.
3. Викликати лікаря у випадку важкого обмороження.
4. Спойлер: Відігровки

   [*]Надання допомоги при опіках:
   /me бачить чоловіка, що тримається за обпечену руку, шкіра почервоніла.
   /do на руці з’явилися пухирі, потерпілий відчуває сильний біль.
   /me охолоджує рану чистою водою, обережно накладає стерильну пов’язку.
   /do пацієнт скаржиться на пекучий біль, необхідне знеболення.
   /me вводить анальгетик, допомагає транспортувати пацієнта в лікарню.
   
   Дії при обмороженні:
   /me помічає людину, що тремтить, обличчя бліде, губи посиніли.
   /do кінцівки не реагують на дотик, пальці втратили чутливість.
   /me поступово зігріває пацієнта, накриває термоковдрою.
   /do після зігрівання з’являється біль і почервоніння.
   /me перевіряє життєві показники, викликає швидку допомогу.
   [*]

Отруєння та алергія​

Отруєння – основні типи:

• Харчові, хімічні, медикаментозні, газові.

Дії:

1. Виявити джерело отруєння.
2. При можливості – промити шлунок.
3. Викликати лікаря (особливо при важких станах).

Анафілактичний шок – критичний стан!

• Різке зниження тиску, утруднене дихання, набряк гортані.

Дії:

1. Введення адреналіну внутрішньом’язово.
2. Антигістамінні та гормональні препарати.
3. Негайна госпіталізація.
4. Спойлер: Відігровки

   [*]Дії при отруєнні:
   
   

   1. /me підходить до чоловіка, що сидить на землі, тримається за живіт.
   2. /do пацієнт скаржиться на нудоту, слабкість, шкіра бліда.
   3. /me дає пацієнту активоване вугілля та чисту воду.
   4. /do симптоми не зникають, починається блювота.
   5. /me викликає швидку допомогу, підтримує пацієнта в стабільному стані.

   [*]Дії при анафілактичному шоці:
   
   

   1. /me бачить людину, що задихається, обличчя опухло.
   2. /do пацієнт важко дихає, хапається за горло.
   3. /me швидко вводить адреналін та антигістамінний препарат.
   4. /do стан трохи стабілізується, але дихання залишається важким.
   5. /me викликає реанімобіль, готує пацієнта до термінової госпіталізації.